Розділ «Зодягнена в сонце»

Це була, так би мовити, перша голова тогочасної звірини.

Ірод Архелай, перекладається, як «начальник народу» (Сталіна — другу голову нинішньої звірини називали «батьком народів»), нічим не відрізнявся від Ірода Великого. По суті це було його продовження. На свято Пасхи убив 3000 іудеїв у храмі й місті. За цей та інші злочини Рим запроторив його до в’язниці, де він і помер.

Ірод Агріппа ІІ, перекладається, як людина, котра при своєму народженні причиняє біль. За його правління ув’язнили апостола Павла.

Ірод Антипа — правив четвертою частиною Іудейського царства (Галілеєю та Персеєю). Відомий як украй розбещений. Забрав у Ірода Філіппа І, брата свого, дружину Іродіаду — онуку свого батька і сестру Ірода Агріппи І. Тобто це було кровозмішання. За намовлянням Іродіади велів обезглавити Івана Хрестителя, який засуджував цей шлюб. Відомо, що Пілат послав до нього Христа перед розп’яттям. Ірод Антипа багато розпитував у Сина Божого, адже йому були відомі події у Віфлеємі, але Ісус не відповів на жодне з його запитань. За домагання царського трону імператор Риму Калігула зіслав його й Іродіаду в м. Ліон у Галії (Франція), де вони провели решту життя у бідності.

Ірод Агріппа І убив мечем апостола Іакова, сина Заведея. Хотів був убити й апостола Петра, та йому щось завадило. Жорстоко переслідував християн. Помер, як і його дід, у великих муках — був з’їдений червою. То була якась внутрішня хвороба, яка тривала всього чотири дні.

Ірод Філіпп І — син Ірода Великого від Маріамни, доньки першосвященика Симона. Був одружений з Іродіадою (сестрою Ірода Агріппи І), яка кинула його та взяла кровозмішальний шлюб з другим своїм дядьком Антипою. Філіпп І великої влади не мав.

Ірод Філіпп ІІ — син Ірода Великого від єрусалимлянки Клеопатри, був одружений із Саломеєю — донькою Філіппа І та Іродіади. Це Саломея, за намовлянням матері, зажадала від Антипи голову Івана Хрестителя. Філіпп ІІ правив Ватанеєю, Трахонітою та Авронітою — четвертою частиною Іудеї. Його правління вважається поміркованим.

Ірод і його рід, справді, були месією, але месією сатани. Таким самим месією був і Ленін. Отож Ірод — іродіани, Ленін — ленінці….

Ось як пише радянська енциклопедія про Ірода: «…іудейський правитель, ставленик римлян. За час його правління проводилося інтенсивне будівництво нових міст, храмів, палаців. Жорстокість, з якою Ірод придушував народні рухи, знайшла своє відображення в біблійних міфах, зокрема в переказах про винищення Іродом іудейських дітей.» Тобто загалом правитель прогресивний, але жорстокий. Подібне пишеться і про Івана Грозного, і про Петра І, методи діяльності яких намагався наслідувати Сталін. До речі, Ірод мав приставку «Великий». Петро І — також. Ну, а Іван, відповідно, був «Грозний».

У попередніх розділах цієї книги наводиться доволі прикладів нищення змієм «останків насіння її». Власне, всю діяльність звірини можна розділити на два основні напрямки: перший — нищення в людях духовності Божої, другий — насадження власної — сатанинської.

За всі 25920 років це, мабуть, була найзапекліша битва між Самаелем і Михаелем. Для Михаеля, хоч він і переміг, вона була надто важкою, оскільки Самаелеві сприяв Темний сателіт.

Битва ця мала два плани: битва програм (егрегорів) потойбіччя і битва їх матеріальних проекцій у земному світі. Отож треба було аби перемогли ще матеріальні носії ідеї… «Звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (гл. 12).

3. Народження людини пов’язане з муками матері, народження нової епохи — з великими муками для всього людства і кожної людини зокрема. Це відповідальний і водночас хисткий момент. Тому «дитина», що вродилася, була взята до Бога. За образом «хлоп’яти» проглядається та частина високодуховних сутностей, яких вища Сила утримала від земного пекла перехідного періоду, щоб по закінченню всього, пов’язаного з народженням (кров і таке інше), зробити їх основою нового суспільства.

«5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом.» Чому чоловічої статі? Тому, що епоха Водолія, яка прийшла на зміну епохи Риб і яка триватиме 2160 років (до 4040 р. за нашим літочисленням) — це епоха чоловіча. Їй притаманні інтенсивніші вібрації, тобто уся людська природа налаштована у вищому ключі. Знак Водолія — знак електричний (в окультному значенні), позитивний. Він сприяє чоловічим якостям душі. Уже тепер можна спостерігати, як розкріпачується свідомість жінки (емансипація). Вплив цього знака стимулює у природі позитивні атрибути: інтелект людства спрямовується у науку, в людини з’являється потяг до духовних істин, із свідомості спадає (правда поволі) ярмо релігійного та іншого догматизму. Людина починає говорити про необхідність такої релігійно-філософської системи, яка грунтувалася б на наукових істинах, а ті перебували б у гармонії з духовністю релігійної системи. Образ жінки, одягненої в сонце (духовність), яка стоїть на місяці (інстинкті) і символізує саме таку систему.

4. «…Всі народи має пасти залізним жезлом.» У цьому вислові незрозумілим є поняття «залізний жезл». Передусім, що таке «жезл»? В окультизмі, а «Об’явлення…» — суто окультний твір, є поняття «магічний жезл». Це — «магнетичний і електричний кондуктор волі». Він спрямовує потік волі мага і концентрує його на предметі. Виготовляють магічний жезл зі слонової кістки жіночої особини (найкращі), а також з деревини чорного, кедрового, самшитового дерева, горіха, прибережної верби тощо. Довжина його близько півметра, на широкому кінці — золота накладка, на вузькому — срібний чи мідний наконечник. «Залізний жезл (скіпетр) служить виразним символом суворості та могуті помазаників Господніх проти збурювачів» (Біблійна енциклопедія).

Отож «залізний жезл» — також образ, який символізує закони нової епохи. А оскільки це епоха, якій притаманні інтелект, потяг до наукових і духовних істин, то й закони будуть на сторожі цих атрибутів людської діяльності. Адже «жінка, одягнена в сонце, а під ногами її місяць…»

5. Звертають на себе увагу прикмети змія: «червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.» Нагадаємо, червоний колір — ознака інстинкту, тваринної сутності, «червоне чудовисько в нас» (Кама Рупу). Частота коливань атома червоно-коричневого кольору становить 7560 ангстрем; теософська сума цифр цього числа — 18 (666). Тобто основна прикмета комуністичного режиму була розроблена в астральному світі. Ця програма втілилася в матерію у суворій відповідності з її астральним планом. Навіть сім голів звірини: Ленін, Сталін, Троцький, Дзержинський, Зінов’єв, Каменєв, Свердлов були рудоголові. Це свідчить, що їхні астральні сутності Самаель добирав «власноручно», як власноручно поклав на ті голови й вінці. Тобто у потойбіччі сутності тих сімох очолювали чорний егрегор. Там же було й визначено десять влад (рогів) держав, які складуть основу імперії антихриста на землі. До речі, в Біблії ріг — символ влади. З яких глибин історії виходить це поняття, сказати важко. Але варто звернути увагу на такий факт. Ізраїльська археологічна експедиція під керівництвом професора Хаіма Расмона, що працювала на руїнах поселення Субейта, розкопала у спідніх шарах бронзового віку людські кістяки, черепи яких були з рогами. Роги трималися досить міцно. Антропологи намагаються дослідити чи роги росли природно, чи їх вживлено в якийсь спосіб. (Газ. «Волшебная шкатулка», 1997 р., Дніпропетровськ). Якщо ця інформація — не газетна «качка», то біблійний символ влади має, справді, матеріальне пояснення.

Коли Самаеля було переможено Михаелем і скинено в земний світ, його програма дещо змінилася: із семи голів на чільне місце вийшла одна, потім друга, за нею третя, але вже не з первинної сімки, і так до сьомої. Вінців було також сім, але вони з’являлися на головах послідовно, з дня обрання головою партії.

Отже, 12-а гл. «Об’явлення…» — це пророцтво на важкі пологи людської цивілізації і народження нової епохи.