Розділ «Престол Сатани»

«1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши:

…Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся…»

Треба розуміти, що поміж правителів церкви і віруючих в м. Ефесі означився відхід від першооснови віри, що й стурбувало Ісуса Христа.

«А до Ангола Церкви в Смірні напиши.»

До ангола цієї церкви зауважень не було.

«А до Ангола Церкви в Пергамі напиши:»

Про цю церкву мова піде окремо, оскільки в посланні до неї є зауваження, що торкаються кожного із сучасних нам людей.

«І до Ангола Церкви в Тіятирі напиши:

…20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш повчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. 21 І Я дав їй часу, щоб покаялася, — та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. 22 І ось я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки у вчинках своїх не покаються, 23 а дітей її поб’ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.»

Схоже, що «під дахом» Тіятирської церкви діяла «пророкиня», котра руйнувала віру («розпусту чинила») і що вона мала послідовників («діти її»). А «Я той, Хто нирки і серця вивіряє»— на біблійній мові це — розумовий цент

«А до Ангола Церкви в Сардах напиши:

…Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий. 2 Будь чуйний та решту зміцнюй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3 Отож пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.»

Слід розуміти, що віра в Сардах була занедбана і церква існувала про людське око. «Решту зміцнюй, що мають померти» — утримай у вірі бодай тих, котрі не до кінця відійшли від церкви. «Будь чуйним» — прислухайся до того, що я кажу.

«І до Ангола Церкви з Філядельфії напиши:»

До ангола цієї церкви зауважень немає.

«14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши:

…Я знаю діла твої, що ти ні холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… 17 Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребуєш нічого.» А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намастити очі свої, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!»

Йдеться про підміну духовних цінностей матеріальними. Церква в Лаодикії, збагатившись, занедбала основне своє призначення — бути джерелом духовної енергії для вірних. «Раджу купити в Мене золота, в огні перечищеного…» — метафора, за якою легко вгадується віра, що зазнала випробувань вогнем (перших християн часто спалювали живцем). Отож пломінець Лаодикійської церкви ледь-ледь жеврів.

Таким чином, в шести із семи заснованих євангелістами церков в Тіятирській помічені елементи відступництва, в Сардах правили абияк, в Лаодикійській церкві захопилися збагаченням на шкоду вірі. Краща ситуація була в Ефесі і лише Смірнська та Філадельфійська розвивалися повноцінно.

Втім, це були тільки застереження. Церкви-бо діяли. Як свідчить історія, вже через двісті років увесь Малоазійський півострів, що його омивають Середземне, Егейське, Чорне (Понт Евксінський) моря, протоки Босфор і Дарданели, а з ним Сірія, Палестина, Александрія, як і частина Південної Європи, вже були під Христом.