По-перше, самоствердження, поступливість та інші згадані вище параметри виховання не обов'язково виключають один одного. Наприклад, у традиційній японській культурі в дітей виховують такі якості як дисциплінованість і поступливість (полюс поступливості). Водночас у японців помічено прагнення до досягнень, що реалізується за допомогою покори.
По-друге, стиль виховання зумовлюється не лише змістом господарської діяльності, а й такими чинниками, як: соціальна структура суспільства, структура сім'ї (І.С. Кон).
Соціальну структуру суспільства і структуру сім'ї було обрано подружжям Б. і Дж. Уайтингів як основні чинники у порівняльно-культурному, польовому дослідженні "Діти шести культур". Це дослідження було проведено в шести невеликих населених пунктах з шести різних країн - Японії, Філіппін, Індії, Кенії, Мексики та США. Науковці спочатку збирали систематичні дані про життя дітей у різних культурах: особливості виховання, етнографічні описи населених пунктів. Після закінчення першого етапу дослідження, упродовж другого вони вивчали стилі материнського виховання (проект "Матері шести культур"), зокрема прояви турботливості чи нетерпимості, використання похвали або фізичного покарання і т. ін. На третьому етапі з'ясовувалися особливості поведінки-дітей у процесі взаємодії з оточуючими -дітьми та дорослими.
Спостереження за вибірками з шести хлопчиків і дівчаток, які належали до двох вікових груп - 3-6 і 7-11 років, сприяло виявленню в дітей 12-ти основних типів дій: шукає допомоги, шукає уваги, прагне панування, відповідально дає поради, пропонує підтримку, пропонує допомогу, виявляє дружелюбність, доторкається, робить зауваження, дружньо нападає (грубий жарт), нападає, ображає.
Отримані результати дозволили дослідникам зробити висновок про те, що у своїй соціальній поведінці діти з шести культур мають як подібне, так і відмінне. Детермінантами виявлених міжкультурних відмінностей виступають: ступінь складності соціально-економічної системи і переважаюча структура сім'ї.
Також було з'ясовано, що діти із складних культур (США, Японія, Індія) мають більш високі показники за шкалою залежність / домінантність і низькі за шкалою турботливість /відповідальність у порівнянні з дітьми, які належать до простих культур (Мексика, Кенія, Філіппіни).
Таким чином, соціальна структура суттєво впливає на стилі соціалізації, що є характерними для певної культури. У простих культурах більшого значення набувають норми родинної та сусідської взаємодопомоги, а функціональним є розвиток колективістських якостей в особистості.
У складних культурах більш корисними виявляються вміння добиватися допомоги для досягнення своїх цілей і егоїстична домінантність. Тому, батьки виховують в своїх дітей дух суперництва і прагнення до досягнень. Структура сім'ї впливає на те, які правила дорослої поведінки пропонуються дітям в процесі соціалізації.
Однак дослідження Уайтингів не позбавлено певних недоліків: по-перше, ними вивчалася обмежена кількість культур; по-друге, надто спрощеними виявилися використані дослідниками виміри культур.
Не менш відомим, у порівнянні з попередньо охарактеризованими методами дослідження соціалізації, є експериментальне дослідження міжкультурних відмінностей У. Ламберта.
Досліджуваними виступали представники сучасних суспільств - одинадцять вибірок з трьох континентів і восьми країн: Свропи (Бельгії, Англії, Греції, Італії, Португалії), Північної Америки (Канади, США) та Азії (Японії). В експерименті було використано ситуацію прослуховування досліджуваними - батьками шестирічних дітей з середнього і робочого класу - магнітофонного запису взаємодії дитини з іншими людьми. Реакція досліджуваних на вимовлені дитячими голосами фрази типу: "Мамо (батько), допоможи мені", "Віддай мою іграшку, а то як дам", "Дощ закінчився, можна я піду на вулицю" - дозволяла виміряти ступінь батьківської терпимості та суворості.
Встановлено, що ступінь батьківської суворості батьків зумовлено передусім їх соціальним станом. Так, у всіх вибірках батьки - представники робітничого класу були більше схильні до вимогливості у порівнянні з представниками середнього класу. Дослідники відзначили, що отримані результати ймовірно пов'язані з потребою у вихованні слухняності у майбутніх найманих робітників, яким доводиться підкорятися і у дорослому житті.
В цілому, у порівнянні з архівними дослідженнями традиційних культур, за допомогою польового та експериментального методів дослідження соціалізації було виявлено менше міжкультурних відмінностей у способах батьківського виховання.
Перехід до світу дорослих
У період входження дитини до світу дорослих - підлітковий період - відбувається формування нової соціальної ідентичності. В різних етносів вікові межі цього періоду не співпадають (наприклад, 15-річний древній грек ще є дитиною, для українця і туркмена з цього віку розпочинається молодість, а чуваш - вже є справжнім чоловіком). У наш час, на думку М. Кле, період отроцтва триває з 10-ти до 20-ти років.
Не менш варіативним є і зміст цього періоду, оскільки ідентифікація людини з віковою групою детермінується багатьма соціальними факторами, зокрема, особливостями його входження в господарську діяльність.
Встановлення розбіжностей соціалізації підлітків у "примітивних" і сучасних (європейських та американських) культурах дозволило культурантропологам "поставити питання існування універсальної схеми дорослішання". Підлітковий вік (чи отроцтво) - це складний період життя, що пов'язаний з конфліктами й стресами. Результати порівняльного аналізу підліткового періоду
розвитку американок і дівчат з острова Самоа засвідчили, що у дівчат-підлітків з традиційних культур період статевого дозрівання відбувається без конфліктів (М. Мід).
Однак в індустріальному суспільстві цей віковий період супроводжується конфліктами та потрясіннями. Сучасні "зарубіжні" норми виховання й інститути соціалізації ускладнюють перехід до світу дорослих на противагу традиційним культурам. Такі труднощі зумовлено акцентуванням уваги на відмінностях між нормами поведінки дорослих і дітей у зарубіжних культурах (Р. Бенедикт).
Більшість психологів сьогодні розглядають "підліткову кризу" як перелом, що пов'язаний з формуванням нової, дорослої ідентичності. У зв'язку з цим даний процес виявляється для підлітка проблемним (М. Кле).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Етнопсихологія» автора Савицька О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнографія дитинства“ на сторінці 2. Приємного читання.
