ПЕРЕДМОВА

Етнопсихологія

• а) нація - це стійка форма спільності, що існує тисячоліттями;

• б) нація створює стійку культурну спадщину;

• в) нація формує сильне почуття ідентифікації індивіда із спільністю і виступає провідним чинником його особистісного самовизначення;

• г) нація сприяє появі почуття солідарності між членами спільноти й антагонізму по відношенню до чужих.

Населення України має всі ознаки нації. Тому, українці - це нація.

Генує чітка класифікація етнічних спільностей, згідно з якою з-поміж усіх етнічних спільнот виокремлено кілька "основних етнічних підрозділів", тобто сукупностей людей, які вирізняються найбільшою інтенсивністю етнічних властивостей і є самостійними одиницями суспільного розвитку.

Основними етнічними підрозділами є:

• 1) "елементарні етнічні одиниці" (мікроетнічні одиниці) - це ті найменші складові частинки основної етнічної спільності, що є межами поділу останньої. Наприклад, сім я, етнічна група і т. ін.

• 2) "субетнічні підрозділи" - це спільності, в яких основні етнічні властивості виражені з меншою інтенсивністю, у порівнянні з основними етнічними одиницями (мають певну специфіку), і є складовими частинами цих одиниць. Такі спільності вважаються етнографічними групами. Наприклад, з-поміж українців виділяють: бойків, лемків, гуцулів, поліщуків тощо.

• 3) "міжетнічні спільноти" (макроетнічні одиниці) - це утворення, до яких належить кілька основних етнічних підрозділів. Міжетнічні спільності характеризуються меншою інтенсивністю етнічних властивостей у порівнянні з іншими етнічними підрозділами. Міжетнічні спільності вирізняються схожими рисами культури та спільною самоусвідомленістю. Це, наприклад, мовні сім Т та групи (слов'яни, романо-германці тощо) (за Ю. Бромлеєм).

Одна і та сама людина може належати водночас до кількох етнічних підрозділів. Наприклад, українець (основний етнографічний підрозділ, етнос); гуцул (етнографічна група, субетнос)', слов'янин (метаетнічна спільнота).

Етнічна група - це внутрішній підрозділ етносу, що має етнічну самосвідомість. Найчастіше це поняття використовується для позначення частини етносу, яка проживає на інших етнічних територіях, однак має з власним етносом спільну мову, культуру, віру, відчуття тотожності з ними. Наприклад, компактне проживання українців у Канаді із збереженням української культури та мови.

Національна меншина - це менша за чисельністю група у порівнянні з етнічною, яка не займає панівного положення, представники якої є громадянами цієї держави, однак за етнічними, релігійними чи мовними характеристиками посідають такі позиції, що відрізняють їх від характеристик основної частини населення, і водночас виявляють почуття солідарності з метою збереження своєї культури, традицій, релігії чи мови.

Етнічний розвиток відбувається дискретно, що зумовлено внутрішніми і зовнішніми процесами, які певним чином впливають на існування етносу.

В зв'язку з цим виділяють такі способи існування етносів:

• 1) зародження (етнос з'являється у результаті асиміляції, він є першим у часовому плані);

• 2) розширення, спосіб, згідно з яким етнос намагається приєднати до себе інші, менші за чисельністю етноси, які територіально розміщені неподалік. Цей період характеризується зростанням самосвідомості. В ході розширення етнос постійно прогресує, оскільки постійно відбуваються внутрішні психологічні процеси, які зумовлюють його неперервний розвиток. Розвиток національної самосвідомості сприяє гармонізації етносу. Цей процес здійснюється до того часу, доки всередині етнічної спільності не будуть виділятися за окремими ознаками нові етнічні групи. Таке прагнення з'являється внаслідок диференціації даної етнічної спільності за певними критеріями;

• 3) зниження рівня активності чи розпад. Етнос перестає поглинати сусідні етноси, менше виявляє активність і національну свідомість. Процеси, які відбуваються на попередньому етапі сприяють падінню рівня етнічної самосвідомості, призводять до знецінення національних ідей, оскільки особистісні мотиви переважають над національними. Етнос стає легко вразливим, що може призвести до його злиття з іншими етносами, до втрати усіх ознак етносу (території, мови, єдності) або до зовнішньої агресії;

• 4) перехід розпаду в гомеостаз, тобто статичний стан етносу. Гомеостаз - це рухливий виважений стан етнічної спільності, що зберігається засобами її протидії зовнішнім і внутрішнім чинникам, які можуть порушити цю рівновагу. Наприклад, у стані гомеостазу перебувають індійські племена Північної Америки, що зберегли розвиток і культуру кінця XIX - початку XX століття і не розпалися у зв'язку з наявністю в них високого рівня розвитку етнічної самосвідомості.

Таким чином, визначені вище поняття не є рівнозначними і дозволяють описувати різноманітні соціальні утворення, враховуючи їх специфіку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Етнопсихологія» автора Савицька О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА
  • Сучасне розуміння предмету етнічної психології

  • Етнічне відродження другої половини XX ст.

  • Зв'язок етнопсихології з іншими науками

  • Тема 2. Історія розвитку наукових етнопсихологічних ідей в Європі та Америці

  • Етнопсихологічні ідеї в німецькій філософії

  • Тема 3. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень

  • Мовознавчі дослідження етнічної самобутності

  • Становлення етнопсихологічних знань в Україні

  • Сучасний стан розвитку етнопсихології

  • Тема 4. Культура як основний чинник диференціації народів

  • Чинники розвитку культури. Функції культури

  • Змістовий модуль 2. Етнопсихологічні аспекти особистості

  • Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності

  • Проблема зміни етнічної ідентичності

  • Тема 6. Архетипічність. Ментальність. Національний характер

  • Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації

  • Поняття національного характеру

  • Тема 7. Етнічна свідомість та самосвідомість. національна свідомість і самосвідомість

  • Етнічна самосвідомість як структурний компонент самосвідомості особистості

  • Національна свідомість та її складові. Національна самосвідомість

  • Національні почуття

  • Тема 8. Етнокультурна варіативність соціалізації

  • Порівняльно-культурне вивчення соціалізації

  • Етнографія дитинства

  • Тема 9. Національно-культурна специфіка мовленнєвого спілкування

  • Класифікація національно-культурних чинників спілкування

  • Тема 10. Основи етнопсихолінгвістики

  • Методологічні засади психолінгвістики

  • Психолінгвістика як теорія мовленнєвої діяльності

  • Етнопсихологічні дослідження у фоносемантиці

  • Змістовий модуль 3. Психологія міжетнічних відносин

  • Основні типи та етапи розвитку міжетнічних відносин

  • Етноцентризм як механізм міжгрупового сприймання

  • Соціальна каузальна атрибуція

  • Тема 12. Етнічні конфлікти: чинники виникнення та шляхи врегулювання

  • Види і стадії етнічних конфліктів

  • Тема 13. Адаптація до нового культурного середовища

  • Чинники адаптації до нового культурного середовища

  • Наслідки міжкультурної взаємодії для індивіда та груп