Умовно перший підхід називають "функціональним", оскільки він ґрунтується на описові задач й очікуваних результатів, а другий "особистісним", бо в центрі уваги - якості фахівця, які забезпечують успішність діяльності.
Дотримуючись функціонального підходу, британські спеціалісти дають багато схожих визначень професіональної компетенції [71]:
• адекватна або достатня кваліфікація, здібності;
• адекватні або достатні фізичні або інтелектуальні якості;
• здатність бути кваліфікованим;
• здатність робити щось добре або відповідно зі стандартом, набута шляхом накопичення досвіду або в результаті навчання;
• уміння бути кваліфікованим або/і здатним виконувати певну роль, яке охоплює знання, здібності, поведінку.
Американські фахівці у сфері психології праці, як правило, дотримуються "особистісного" підходу. Вони традиційно обмежують об'єм поняття професійні компетенції або якостями особистості, або знаннями, уміннями, здібностями, і використовують абревіатуру KSAO [71]:
• знання (knowledge);
• уміння (skills);
• здібності (abilities);
• інші характеристики (other).
В американській практиці схильні інтерпретувати професійну компетенцію як важливий поведінковий аспект чи характеристику, які можуть проявлятися в ефективних або успішних діях.
Таким чином, функціональний підхід визначає "Що?", або на якому рівні та наскільки якісно працівник повинен виконувати професійні дії, а особистісний підхід описує "Як?", або з допомогою яких своїх ресурсів і які працівники виконають свою роботу добре. Однак проблема в тому, що функціональний підхід не враховує, за рахунок чого буде досягатися результат: досвіду чи знань, здібностей чи підвищеної мотивації працівника. Головним тут є виконання роботи на відповідному рівні. Обмеженість особистісного підходу полягає в зосередженості на особистісних характеристиках й ігноруванні специфіки і стандартів діяльності.
Механічне поєднання згаданих підходів, на наш погляд, теж не забезпечує ефективного виконання поставленого завдання щодо визначення основи формування моделі психологічної готовності державних службовців до професійної діяльності в умовах євроінтеграції. Прикладом обмеженості змішаного варіанту добору важливих для європейської інтеграції особистісних утворень і структур може слугувати наступний перелік, сформований вітчизняними науковцями.
Так, до необхідних умінь і навичок віднесено стратегічне планування і бачення; організаторські здібності - створення ефективних команд і робочих груп, делегування повноважень, управління персоналом, його оцінювання і розвиток; розвинуті комунікативні навички спілкування, переконання опонентів, досягнення компромісів, ведення переговорів; орієнтація на результат - аналіз інформації та підготовка висновків, прийняття рішень за результатами аналізу, досягнення розв'язання проблем і конфліктів, рішучість дій тощо.
Спеціальні знання охоплюють обізнаність про інституції та систему права Європейського Союзу; сутність та процес вироблення європейських політик та процедури прийняття рішень; розуміння національних пріоритетів, пріоритетів та систем управління інших держав-членів ЄС; галузевих знань, знайомства із зацікавленими сторонами (стейкхолдерами) та мережами вироблення політики в ЄС
Виокремлюється така вимога до державного службовця, як особливе ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Особливе значення надається [71]:
• відкритості, яка складається з мобільності, визнання розмаїтості, здатності навчатися новому і бути готовим до змін;
• інноваційності, яка передбачає творчий підхід, активну позицію і сміливість;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Професійна діяльність державних службовців в умовах євроінтеграції України» автора Акімов О.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Компетенції державних службовців як основа їх психологічної готовності до професійної діяльності в умовах євроінтеграції“ на сторінці 4. Приємного читання.
