Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ»

3. Теорії навчання.

Орієнтовні теоретичні відомості

У сучасній педагогічній психології учіння розглядається як активна цілеспрямована діяльність людини, яка полягає у засвоєнні знань та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності, соціального досвіду з метою їх використання в особистому житті та професійній діяльності.

Здатність до учіння виникає у дітей 4-5 років, оскільки саме у цьому віці діти вже можуть регулювати свої дії свідомою метою.

Учіння є необхідною умовою розвитку людини і триває у різних формах протягом життя. Особливо воно важливе для дітей шкільного періоду дитинства. Під впливом учіння виникають зміни у різних структурних одиницях особистості (особливо в інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах), у спрямованості особистості школяра, його характері, здібностях тощо.

Результатом учіння є научіння - набуття людиною нового сенсо-моторного та інтелектуального досвіду, а також нових форм поведінки. Цьому сприяє навчальність - індивідуальні особливості швидкості та якості засвоєння учнем знань, умінь, форм поведінки та видів діяльності. Існує загальна навчальність (здатність засвоєння будь-якого матеріалу) та спеціальна навчальність (засвоєння окремих видів матеріалу). Навчальність є показником обдарованості людини.

Продуктом учіння є учень з новими знаннями, позитивними змінами у його мотивах, цінностях, цілях, планах, поведінці, що виражається у ставленні учня до відповідної діяльності та емоціях, які в ній переживає.

Однією з основних форм учіння є учбова діяльність учнів - це

учіння в умовах організованого навчання.

Учбова діяльність суб'єкта має структуру, яка складається з п'яти основних компонентів:

1. Мотивація - система психологічних факторів, які зумовлюють учбову діяльність (потреби, мотиви і все, що входить у мотиваційну сферу особистості). Найчастіше істотними мотивами навчальної діяльності учнів є задоволення від самого процесу діяльності, результат діяльності (наприклад, знання або уміння), винагорода за діяльність (оцінка, похвала з боку вчителя, батьків, статус тощо), уникнення покарання.

2. Учбові задачі - це задачі, які мають розв'язуватись учнями для того, щоб оволодіти новими знаннями, уміннями, формами поведінки. Різновидами задач є пізнавальні (сприяють розширенню кола знань), комунікативні (на розвиток комунікативних здібностей, вміння переказувати прочитане тощо), проблемні (без надання алгоритму розв'язання) та інші.

3. Учбові дії - система практичних або розумових операцій, обумовлених мотивом учіння і спрямованих на досягнення цілей, які ставляться в учбових задачах. Розрізняють учбові дії виконавчого характеру, дії планування, контролю та самоконтролю, оцінки та самооцінки, репродуктивні та продуктивні дії.

4. Контроль, який переходить у самоконтроль - це система засобів управління та самоуправління учінням, що здійснюється на основі зворотного зв'язку іншою особою (контроль) або з допомогою рефлексивного ставлення особистості до своїх дій (самоконтроль).

5. Оцінка, що переходить у самооцінку - визначення відповідності результату учіння поставленим учбовими задачами цілям іншою людиною (вихователем, вчителем, батьками... ) та самостійно.

Однією з гострих проблем сучасної школи є неуспішність - комплексна, підсумкова непідготовленість учня, яка виникає в кінці певного відрізку навчання. Слід також відрізняти поняття "відставання" - непідготовленість учня з окремого елементу вивчення предмету. Саме відставання призводить до неуспішності.

Неуспішність та відставання в учінні мають три основні групи причин.

1. Соціальні причини - це причини, пов'язані із знеціненням знань, праці для благополуччя людини в суспільстві. Такі причини пов'язані з приниженням ролі вчителя, освіти. Прикладами цього є отримання освіти заради тільки атестату або диплому, або "щоб не піти до армії" тощо.

2. Біологічні причини - полягають у погіршенні стану фізичного, психічного і психологічного здоров'я школярів.

3. Педагогічні причини. До них належать недоліки у пізнавальній сфері учнів (недоліки в мисленні, прийомах учіння, невміння використати свої індивідуально-психологічні особливості), недоліки у мотиваційній сфері і недоліки у розвитку організаційних здібностях щодо своєї навчальної діяльності.