Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ»

- вивчити особливості виховання особистості на різних вікових етапах;

- дослідити роль вчителя у процесі виховання особистості учня.

У психології виховання головною категорією є поняття виховання - це цілеспрямоване формування особистості в умовах навчання з метою підготовки її до активної участі в суспільному й культурному житті.

Виховний вплив на учнів вчитель здійснює цілеспрямовано та регульовано за допомогою психологічних механізмів виховання. До

них належать:

1) переконування - теоретично обґрунтовані прийоми, за допомогою яких інформація органічно вплітається у сферу інтересів людини, відбувається її внутрішнє прийняття. Переконування здійснюється за допомогою спеціальних логічних прийомів впливу, які розробляються спеціально психологами, педагогами (цілеспрямоване переконування), або інтуїтивно, випадково, унаслідуються від інших (стихійне переконування).

2) навіювання - інформаційний вплив на почуття, через них на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації стає некритичним і майже неусвідомленим. Навіювання ґрунтується на властивості слова створювати образи поведінки, які при додатковому емоційному впливі засвоюються несвідомо, без втручання активного мислення. Навіюваність притаманна учням будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй. Використовують різні види навіювання: пряме, опосередковане, довільне, мимовільне;

3) зараження - процес переходу від людини до людини різних емоційних станів (захоплення, тривога, радість, ентузіазм тощо), які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування. Наприклад, чітка, охайна, вміла і красива демонстрація вчителем трудових операцій і прийомів заражає учнів бажанням та ентузіазмом у досягненні такої ж майстерності в праці;

4) наслідування - відтворення людиною у перетвореному вигляді певних зовнішніх рис, зразків поведінки, манер, вчинків, які вона спостерігала в інших людей. Від вчителя учні наслідують досить багато. Тому важливим для вчителя технологій є пропагувати моду на працю, працелюбність, культуру праці, цінність праці і людини, яка працює;

5) рефлексія - осмислення людиною причин, закономірностей і механізмів своєї діяльності, поведінки, соціального та індивідуального способу існування. Суть рефлексії полягає у самосприйманні себе з боку партнера по спілкуванню. Рефлексія є одним з важливих механізмів самовиховання людини.

Розглянемо третє питання теми.

Прийоми виховання - це складові частини виховних методів, які забезпечують їх застосування в певних умовах. Тобто метод виховання містить у собі сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями.

Дослідники в галузі педагогічної психології виокремлюють такі групи методів виховання: методи формування свідомості, методи формування досвіду поведінки, методи стимулювання і корекції поведінки учнів.

Засобами реалізації вказаних методів є такі прийоми виховання:

лекції, розповіді, бесіди, диспути, конференції, збори, в основі яких є слово.

У навчанні частіше всього використовуються лекції (як монолог з метою розкриття різних питань, пов'язаних з формуванням особистості учнів), бесіди (як цілеспрямовано організований процес обміну думками), метод прикладу (як метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування), розповідь (як прийом виховання почуття співпереживання, радості, моральних норм і правил поведінки).

Головним завданням процесу виховання особистості учня є досягнення єдності його свідомості і поведінки. Адже умова вихованості - не тільки засвоєння певних вимог, але й потреба діяти у відповідності з цими вимогами. Ця умова досягається в процесі конкретної діяльності, яка сприяє виробленню необхідних вмінь, звичок, рис характеру, засобів поведінки. Така діяльність реалізується за допомогою методів і прийомів формування досвіду громадянської поведінки. До них належать привчання, вправи, виховні ситуації.

Привчання - це організація планомірного і регулярного виконання учнями визначених дій з метою перетворення їх у звичну поведінку (вітання з вчителем, уважність на уроці тощо).

Вправи - це багаторазове повторення, закріплення і вдосконалення засобів практичних та соціальних дій. Вони бувають режимні (які стимулюють дотримання режиму) та спеціальні (тренувальні вправи для вироблення і закріплення навичок культурної поведінки).

Виховні ситуації - це створення зовнішніх обставин, які дозволяють опосередковано впливати на свідомість, почуття, вчинки людини. Виховні ситуації зазвичай у виховному процесі створюються спеціально, заплановано, але можуть виникати й стихійно.