Розділ «2.2. Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості»

3. Ступінь практичного прояву в особистості почуття відповідальності, самостійності, активності.

4. Співвідношення в установках і поведінці людини колек-тивізму-індивідуалізму, альтруїзму-егоїзму.

5. Співвідношення внутрішнього гуманізму і зовнішньої вихованості.

6. Особливості поведінки в ситуації безкарності та поза примусом і контролем.

7. Поведінка в ситуації емоційної напруги, стресових, екстремальних ситуацій.

8. Ступінь самоволодіння, орієнтація, ясність мислення.

9. Здатність творчо змінювати поведінку в нестандартних умовах.

6

Самовиховання - це самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з ціллю максимальної самореалізації. Це вищий тип виховання на основі розвитку вищих психічних функцій. До цих функцій можна віднести: свідомість, волю, увагу, мислення, уяву.

Для процесу самовиховання важливими є всі властивості свідомості. Особливе значення має рефлексія як здатність виділити своє "Я" , критична оцінка своїх якостей. Успіх самовиховання залежить від зосередження, стійкості, концентрації, розподілу і переключення уваги. Мислення важливе для складання програми, визначення етапів самовиховання, пошуку засобів для рішення задач, контролю і аналізу результатів. Рівень розвитку уяви зумовлює успіх самонавіювання, вольового управління. Сила волі залежить від її тренування, від зовнішньої і внутрішньої детермінації.

Завдання самовиховання: досягнення гармонійної, всесторонньої досконалості: фізичної, моральної, розумової, світоглядної. Якщо конкретизувати ці завдання, то можна виділити такі:

1. Підвищити ступінь загальної творчої активності, жити більш цілеспрямовано, перемогти інерцію.

2. Раціоналізувати своє життя.

3. Розвивати самодисципліну, свої потреби, інтереси, бажання.

4. Зміцнити почуття відповідальності. Працювати над формуванням єдності слова і діла.

5. Відмовлятися від зайвого. Формувати почуття міри.

6. Виховувати ставлення до людей, як до вищої цінності.

7. Вчитися управляти емоціями, почуттями. Структура самовиховання:

1. Джерело процесу самовиховання - адекватна самооцінка.

2. Потреба в самовихованні. Вона виникає на основі адекватної самооцінки.