Розділ «4.2 Галактика і квазари»

Я. І. Озерной і О. Д. Чернін висунули гіпотезу "фотонних вихорів". Відповідно до цієї гіпотези на ранній стадії розширення речовина Всесвіту перебувала в турбулентному стані: випромінювання разом із плазмою утворювало величезні "фотонні вихори". Спочатку швидкість вихрових рухів була дозвуковою, тому вихори створювали відносно невеликі осередки неоднорідної густини. Пізніше, через певні причини, вихрові рухи переходять у надзвукову стадію. Це спричинює неоднорідну густину.

Як першу, так і другу гіпотезу можна назвати конденсаційними: в обох випадках галактики утворюються в результаті стиснення (конденсації) газових згустків. Протилежні погляди висловив В. А. Амбарцумян. Він вважав, що нові галактики й спіральні рукави виникають за рахунок речовини, що міститься в ядрах галактик, в яких, крім зоряної складової, є значні маси дозоряної речовини. Згідно із цією гіпотезою квазари можуть бути оголеними ядрами, являючи собою початкову стадію розвитку галактик.

4.2.7 Квазари. Відкриття квазарів

Відразу ж після Другої світової війни, коли почалося спорудження великих радіотелескопів, астрономи дістали можливість проводити спостереження за всім небом, вимірюючи в кожній ділянці інтенсивність радіохвиль, які надходили з космосу. Так було виявлено кілька сотень осередків, з яких виходило більш-менш сильне радіовипромінювання. Спочатку припускали, що джерелом цього випромінювання є зірки. Однак незабаром стало зрозуміло, що жодне джерело радіовипромінювання не можна ототожнити із зірками.

Справді, у радіодіапазоні зірки являють собою "темні" об'єкти. Як і будь-яке тіло з температурою, відмінною від абсолютного нуля, зірки випромінюють не тільки у видимій, але й у довгохвильовій частині спектра (тобто в радіодіапазоні), але в гарячих тіл (а зірки — гарячі тіла) інтенсивність випромінювання в області довгих хвиль мізерно мала порівняно з інтенсивністю випромінювання у видимій частині спектра. Тому випромінюванням зірок у радіодіапазоні, звичайно, можна знехтувати (хоч відомі й винятки — деякі змінні зірки й пульсари). Досить сильне радіовипромінювання також у деяких туманностей (наприклад, у знаменитої Крабовидної туманності).

Разом з тим більшість відкритих радіосигналів належить до позагалактичного світу.

Виявилося, що кутові розміри квазарів дуже малі, тому їх можна сплутати з об'єктами, які мають вигляд зірок. Пізніше з'ясувалося, що спектри квазарів не схожі ні на спектри зірок, ні на спектри галактик.

Усі труднощі вдалося подолати в 1962 році, коли одне з неопізнаних радіоджерел закрив Місяць. Виявилося, що це радіоджерело було подвійним, причому складалося воно зі слабкої зірки й "радіовикиду". Тоді ж було ідентифіковано ще кілька радіоджерел із дуже слабкими зірками. Тому ці об'єкти почали називати "квазізоряними радіоджерелами ", або "квазарами".

4.2.8 Особливості квазарів

4.2.9 Розподіл квазарів у просторі

Заслуговує на увагу питання про розподіл квазарів у просторі. Було встановлено, що квазари розподілені в просторі ізотропно за напрямками, але дуже нерівномірно за відстанями: найбільше число квазарів знаходиться на відстанях, для яких величина червоного зміщення Z=2-5-3. Але потужність квазарів настільки велика, що їх можна було б побачити і на відстанях, що відповідають червоному зміщенню Z = 5. Чому ж їх там не видно?

Світловий промінь від найближчого до нас квазара досягає Землі за 260 мільйонів років, а від найбільш віддаленого — за 12 мільярдів років. Таким чином, ми бачимо ці об'єкти не такими, якими вони є в даний момент, а якими вони були 12 мільярдів років тому. Тим самим ми можемо визначити інтервал часу, протягом якого утворювалися ці об'єкти.

У зв'язку із цим цікаво було б встановити кількість галактик на відстанях, що відповідають червоному зміщенню Z > 1. Якби виявилося, що їх там мало, тоді з упевненістю можна було б говорити, що квазари — це рання стадія розвитку галактик. Якщо ж галактики там є, значить квазари є об'єктами, принципово відмінними від галактик. Поки що, на жаль, спостерігати з поверхні Землі галактики із Z > 1 неможливо.

4.2.10 Гіпотези про походження квазарів