Європейські стандарти функціонування політичних партій

Громадські об’єднання в Україні

Керівні принципи заборони політичних партій і аналогічних заходів:

1. Держави повинні визнавати право кожної особи на свободу об'єднання у політичні партії. Це право включає свободу мати політичні думки Й одержувати та поширювати інформацію без перешкод із боку державної влади й незалежно від кордонів. Вимога реєстрації політичних партій не розглядається як порушення цього права.

Тому звичайна практика європейських держав, що потребує реєстрації політичних партій, навіть якщо її розглядати як обмеження права на свободу асоціації й свободу вираження думки, не є порушенням прав, які гарантуються ст. 11 і 10 Європейської конвенції про права людини. У той же час будь-яке обмеження має відповідати принципам законності та пропорційності. Така стаття не перешкоджає державам здійснювати ліцензування радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Будь-які обмеження основних прав людини, що здійснюються через діяльність політичних партій, мають відповідати положенням Європейської конвенції про права людини та іншим міжнародним договорам як за нормальних, так і за надзвичайних обставин.

Реалізація цих свобод, що накладає обов'язки й відповідальність, може бути пов'язана з формальностями, умовами, обмеженнями або санкціями, встановленими законом і які необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, з метою запобігання безпорядку і злочинів, для охорони здоров'я й моральності, захисту репутації або прав інших осіб, запобігання розголошення інформації, отриманої конфіденційно, або забезпечення авторитету й неупередженості правосуддя.

Держави не можуть накладати обмеження на підставі тільки свого внутрішнього законодавства та ігноруючи міжнародні зобов'язання. Такий підхід підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

3. Заборона або насильницький розпуск політичних партій може бути виправданий тільки у тому разі, якщо ці партії проповідують насильство або повалення демократичного конституційного ладу, тим самим підриваючи права й свободи, що гарантуються конституцією. Той факт, що партія виступає за зміну конституції мирним шляхом, не може бути підставою для ЇЇ заборони або розпуску.

Виклик існуючому ладу не має розглядатися у вільній демократичній державі як правопорушення, що підлягає покаранню. Кожне демократичне суспільство повинно мати інші механізми захисту демократії та основних свобод, що діють через такі інструменти, як вільні вибори, а в деяких країнах референдуми, на яких можна висловлювати ставлення до будь-якої зміни конституційного ладу.

4. Політична партія як ціле не може відповідати за індивідуальну поведінку своїх членів, не санкціоновану партією в рамках її політичної, суспільної та партійної діяльності.

Жодна політична партія не має вважатися відповідальною за поведінку своїх членів. До будь-яких обмежувальних заходів, вжитих щодо політичної партії через поведінку її членів, мають бути докази того, що цей член партії діяв за її підтримки і така поведінка є результатом програми партії або ії політичних цілей. Якщо доказів немає або вони не можуть бути доведені, повну відповідальність несе член партії.

5. До заборони або розпуску політичних партій, як до особливо жорстких заходів, варто вдаватися максимально стримано. Перш ніж звернутися до компетентного судового органу із пропозицією заборонити або розпустити партію, уряди або інші державні органи мають, зважаючи на ситуацію у своїй країні, оцінити, чи справді ця партія загрожує вільному й демократичному політичному ладу та правам окремих осіб, або обмежитися менш радикальними заходами.

Компетентні органи повинні мати достатньо доказів того, що політична партія проповідує насильство (включаючи такі його специфічні прояви, як расизм, ксенофобія) або залучена до терористичної чи іншої підривної діяльності.

Важливим фактором такого оцінювання є загальне становище у конкретній країні. Водночас мають також враховуватися стандарти демократичної європейської практики. Навіть у разі надзвичайного стану мають дотримуватися міжнародні зобов'язання, усі заходи надзвичайного характеру мають чітко обмежуватися за часом згідно зі ст. 15 Європейської конвенції про права людини, яка передбачає, що такі відступи не суперечать іншим міжнародним зобов'язанням держави (п. 1) і носять тимчасовий характер (п. 3).

Влада держави має також вирішити, чи можна виправити положення шляхом інших заходів, таких, як штрафи або адміністративні покарання, або шляхом судового переслідування окремих членів політичної партії, що беруть участь у такій діяльності.

• 6. Правові заходи, спрямовані на заборону або насильницький розпуск політичних партій, мають бути результатом судового рішення про неконституційність цих партій, носити надзвичайний характер і відповідати принципу пропорційності. Будь-який подібний захід має ґрунтуватися на достатніх доказах того, що сама партія, а не тільки її окремі члени дбають про політичні цілі, використовуючи або готуючись використовувати неконституційні засоби.

• 7. Рішення про заборону або розпуск політичної партії має приймати конституційний суд або інший компетентний судовий орган під час процедури, що надає усі гарантії належного процесу, відкритості й справедливого судового розгляду.

У забороні або розпуску політичних партій роль правосуддя є винятково важливою. На підставі доповіді Венеціанської комісії компетенція у цій сфері може належати різним судовим органам. В одних державах це виняткова компетенція конституційного суду, в інших – судів загальної юрисдикції.

Незалежно від того, який судовий орган має компетенцію у цьому питанні, перше завдання полягає в тому, щоб знайти в діяльності політичної партії невідповідність з конституцією. Суд повинен розглянути докази, представлені проти політичної партії, і з'ясувати, чи вчинила вона серйозне правопорушення стосовно конституційного ладу. Якщо це так, компетентний судовий орган має ухвалити рішення щодо заборони або розпуску шляхом процедури, яка надає всі гарантії належного процесу, відкритості й справедливого судового розгляду з дотриманням норм Європейської конвенції про права людини.

Іншою проблемою, яку розв'язує Венеціанська комісія, є проблема фінансування політичних партій.

Взаємозв'язок і взаємовплив політики та економіки беззаперечні. При цьому давня дискусія представників різних наукових шкіл і напрямів про те, хто є "лідером" у цій парі як і раніше не має переможця. Висновки дослідників суперечливі, що підтверджує й громадське життя сучасних держав, як з розвинутою ринковою економікою, так і з перехідною. З одного боку, можна навести достатньо прикладів того, як політичні рішення визначають перебіг економічних процесів; з іншого, – як економічні обставини значно змінюють не тільки політичні процеси, але й політичні інститути. Як пише К. Лейрі, "150 років історії французької демократії – це історія політично-фінансових скандалів".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Громадські об’єднання в Україні» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейські стандарти функціонування політичних партій“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. МІСЦЕ І РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ

  • Основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні

  • Перспективи розвитку громадських об'єднань в Україні

  • Розділ 2. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В УКРАЇНІ

  • Форми державного фінансування політичних партій

  • Заходи, які можуть вживатися до політичних партій

  • Європейські стандарти функціонування політичних партій
  • Державне фінансування

  • Контроль та санкції

  • Розділ 3. ПРОФСПІЛКИ ТА ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМЦІВ

  • Система профспілок

  • Припинення діяльності профспілок

  • Гарантії прав профспілок

  • Взаємодія профспілок і держави у вирішенні колективних трудових спорів

  • Організації роботодавців

  • Створення організації роботодавців

  • Права організацій роботодавців та їх об'єднань щодо захисту прав і законних інтересів своїх членів

  • Торгово-промислові палати

  • Порядок створення торгово-промислової палати

  • Діяльність Торгово-промислової палати України

  • Розділ 4. МОЛОДІЖНІ, ДИТЯЧІ ТА ЖІНОЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Волонтерський рух в Україні

  • Жіночий рух та жіночі організації

  • Типологія сучасного жіночого руху в Україні

  • Державне регулювання молодіжної та тендерної політики

  • Розділ 5 РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

  • Реєстрація та припинення діяльності релігійних організацій

  • Майновий стан релігійних організацій

  • Права громадян, пов'язані зі свободою віросповідання

  • Право не отримувати ідентифікаційні коди державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів

  • Державні органи та релігійні організації

  • Розділ 6. ВЕТЕРАНСЬКІ ТА ПАТРІОТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Козацькі організації

  • Державна підтримка ветеранських та патріотичних організацій

  • Розділ 7 ІНШІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Кредитні спілки

  • Члени кредитної спілки, їх права та обов'язки

  • Благодійні організації

  • Творчі спілки

  • Спортивні організації

  • Органи управління ФФУ

  • Президія ФФУ

  • Органи футбольного правосуддя

  • Розділ 8 ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

  • Національні організації України – члени міжнародних організацій

  • Умови визнання суб'єктів олімпійського руху НОКом України.

  • Філії та відділення іноземних організацій, які діють на території України

  • Порядок реєстрації філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні

  • ВИСНОВКИ

  • БІБЛІОГРАФІЯ

  • Укази Президента України

  • Відомчі нормативні акти

  • Література