Основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні

Громадські об’єднання в Україні

Перші політичні партії в Україні виникли наприкінці XIX – на початку XX ст. Це були як буржуазні партії, так і партії соціал-демократичної спрямованості. Серед буржуазно-демократичних партій слід назвати Українську демократичну партію (УДП) та Українську радикальну партію (УРП), які виникли у 1904 р. Ці партії невдовзі об'єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП) кадетського спрямування. Вона виступала за демократизацію України, проти монархії у Росії та за автономію для України у складі демократичної Росії.

Активну політичну діяльність в Україні вели також партії соціалістичного спрямування, зокрема Революційна українська партія (РУП) (1900 р.), яка 1905 р. була перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Вона виступала разом з Російською соціал-демократичною робітничою партією (РСДРП) за соціалістичну революцію та соціалізм, автономію України.

31906 р. в Україні функціонує Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка після тривалої перерви у квітні 1917 р. знову відновила діяльність і набула популярності, особливо серед українського селянства.

Певний вплив на політичне життя мала й Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), створена 1905 р. На виборах до Установчих зборів Росії вона отримала близько 100 тис голосів.

Серед інших політичних партій, які виникли та діяли в дореволюційний період, слід назвати також Українську соціалістичну партію (УСП), Українську народну партію (УНП), Товариство українських поступовців (ТУП) та ін. їх політична палітра була досить різноманітною, але об'єднувало одне головне питання – відродження нації та державності.

У революційний 1917 р. в Україні виникло чимало нових політичних партій, а діючі активізували свою діяльність. До складу Центральної Ради входили представники майже усіх 17 політичних партій, які діяли у той час. Проте здійснити свою мету – утвердити Українську Народну Республіку – цим партіям не судилося. Після захоплення комуністичною партією влади в Росії та Україні всі інші партії було розігнано, а їхню діяльність заборонено. Остання українська партія – Українська комуністична партія (УКП), яка стояла на засадах самостійної УРСР, проіснувала до 1925 р.

Отже, процес формування багатопартійності в Україні у 20-ті pp. минулого століття перервала більшовицька влада. Велетенська машина тоталітаризму "розчавила" партії та їх ідеали. Щоб остаточно знищити прогресивно мислячих діячів, які продовжували мріяти про українське відродження, більшовицький режим вигадував, а відтак "знищував" різноманітні міфічні політичні організації та партії, які нібито займалися терористичною діяльністю, вели антирадянську пропаганду. Наприклад, у 1929 р. за матеріалами, сфабрикованими органами Державного політичного управління (ДПУ), було "викрито"

Спілку визволення України (СВУ), яка мала на меті об'єднати навколо себе "українські антирадянські елементи". Понад 400 осіб у цій справі було репресовано, більшість із них – розстріляно або знищено у сталінських таборах Сибіру. Протягом наступних 1930–1937 pp. ДПУ було сфабриковано низку таких справ: Українського національного центру (УНЦ), Української військової організації (УВО), Об'єднання українських націоналістів (ОУН) та ін.

Проте у той самий час почали виникати нові політичні партії та об'єднання в українській діаспорі та закордонній Україні. Варто зазначити, що у 20–30-ті роки у Галичині, Буковині, на Закарпатті діяло близько ЗО українських національних партій: Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), Українське селянське об'єднання, Комуністична партія Західної України, Партія народної волі, "Сельроб" утворювали соціальну і політичну лівицю; Українська партія національної роботи (УПНР), Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська республіканська партія (УРП), Українська партія соціалістів-революціонерів на Волині, Українське соціалістичне об'єднання "Соціалістичний союз", Українська національна партія (УНП), незважаючи на деякі теоретичні відмінності у соціальних поглядах, належали до центристських партій; Християнсько-суспільна партія, Партія української народної обнови (згодом – Українська католицька народна партія), Фронт національної єдності та інші належали до правих політичних партій.

Хвиля появи нових політичних партій в українській діаспорі, насамперед у Західній Європі, припадає на 1945–1955 pp. Як правило, їхніми активними членами ставали інтерновані колишні військові та робітники. З часом свою штаб-квартиру і головну діяльність вони перенесли на території США та Канади, що значно активізувало діяльність діючих там політичних партій та організацій, угруповань, товариств.

Безперечно, політична активність української діаспори, не могла не вплинути на виникнення дисидентського руху, соціально-політичного потенціалу багатопартійності в Україні за часів СРСР, особливо в період так званої "горбачовської перебудови".

У Законі України "Про об'єднання громадян" йдеться про те, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до закону називається політична партія або громадська організація.

Дія цього закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, основною метою яких є одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (у тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян. їхні порядок створення і діяльність визначаються відповідним законодавством.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються законом України про профспілки.

Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, головна мета яких участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Громадська організація – об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою е:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Громадські об’єднання в Україні» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. МІСЦЕ І РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ

  • Основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні
  • Перспективи розвитку громадських об'єднань в Україні

  • Розділ 2. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В УКРАЇНІ

  • Форми державного фінансування політичних партій

  • Заходи, які можуть вживатися до політичних партій

  • Європейські стандарти функціонування політичних партій

  • Державне фінансування

  • Контроль та санкції

  • Розділ 3. ПРОФСПІЛКИ ТА ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМЦІВ

  • Система профспілок

  • Припинення діяльності профспілок

  • Гарантії прав профспілок

  • Взаємодія профспілок і держави у вирішенні колективних трудових спорів

  • Організації роботодавців

  • Створення організації роботодавців

  • Права організацій роботодавців та їх об'єднань щодо захисту прав і законних інтересів своїх членів

  • Торгово-промислові палати

  • Порядок створення торгово-промислової палати

  • Діяльність Торгово-промислової палати України

  • Розділ 4. МОЛОДІЖНІ, ДИТЯЧІ ТА ЖІНОЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Волонтерський рух в Україні

  • Жіночий рух та жіночі організації

  • Типологія сучасного жіночого руху в Україні

  • Державне регулювання молодіжної та тендерної політики

  • Розділ 5 РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

  • Реєстрація та припинення діяльності релігійних організацій

  • Майновий стан релігійних організацій

  • Права громадян, пов'язані зі свободою віросповідання

  • Право не отримувати ідентифікаційні коди державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів

  • Державні органи та релігійні організації

  • Розділ 6. ВЕТЕРАНСЬКІ ТА ПАТРІОТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Козацькі організації

  • Державна підтримка ветеранських та патріотичних організацій

  • Розділ 7 ІНШІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Кредитні спілки

  • Члени кредитної спілки, їх права та обов'язки

  • Благодійні організації

  • Творчі спілки

  • Спортивні організації

  • Органи управління ФФУ

  • Президія ФФУ

  • Органи футбольного правосуддя

  • Розділ 8 ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

  • Національні організації України – члени міжнародних організацій

  • Умови визнання суб'єктів олімпійського руху НОКом України.

  • Філії та відділення іноземних організацій, які діють на території України

  • Порядок реєстрації філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні

  • ВИСНОВКИ

  • БІБЛІОГРАФІЯ

  • Укази Президента України

  • Відомчі нормативні акти

  • Література