Загальні принципи функціонування релігійних організацій
На початку 80-х років в Україні офіційно діяли близько 4000 православних громад, понад 1100 – євангельських християн-баптистів, 235 – християн віри євангельської (п'ятидесятників), 342 – адвентистів сьомого дня, майже 100 – римо-католиків (40 % із них угорські громади Закарпаття), 80 – реформатів, 14 – іудеїв. З кінця 80-х років релігійно-інституційний процес змінювався, і до середини 90-х років кількість віруючих в Україні зросла у 2,8 раза.
Реальний рівень релігійної зорієнтованості населення України зумовлений:
• звільненням духовного світу людей від тотального ідеологічного контролю;
• пошуками світоглядних і життєвих орієнтирів у суспільстві, яке переживає всеохоплюючу кризу, у тому числі духовну й психологічну.
Розвиток релігійності, хоча не є бурхливим, поступово відбувається і має висхідний характер.
В Україні усі правовідносини, пов'язані зі свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України.
Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації має:
• гарантувати громадянам України права на свободу совісті та здійснення цього права;
• забезпечувати згідно з Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України та нормами міжнародного права, визнаних Україною, соціальну справедливість, рівність, захист прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії;
• визначати обов'язки держави щодо релігійних організацій;
• визначати обов'язки релігійних організацій перед державою і суспільством;
• подолати негативні наслідки державної політики щодо релігії та церкви;
• гарантувати сприятливі умови для розвитку суспільної моралі й гуманізму, громадянської злагоди і співпраці людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.
Право на свободу совісті
Кожному громадянину України гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за власним вибором, і свободу одноосібно чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті у богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань та ставлення до релігії.
Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які потрібні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Громадські об’єднання в Україні» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5 РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
