Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.

Екологічне право

Без флори та фауни існування життя на Землі було б неповним. Наші "менші брати" тваринки, різні за своїм середовищем існування є найголовнішою складовою всієї біосфери, а це означає, що з точки зору екологічного права виступають його окремими об'єктами. Правова охорона і порядок користування тваринним світом в Україні забезпечується такими законами в галузі екологічного права як Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та полювання", "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них", "Про бджільництво", "Про рослинний світ", певними нормами Земельного, Водного, Лісового кодексу, Кодексу України "Про надра", а проблеми відповідальності у цій сфері регулюються КпАН, ККУ, ЦКУ, Кодексом законів про працю.

На рис. 6.21-6.23 наведені об'єкти тваринного світу (ст. З, 4 ЗУ "Про тваринний світ") та види прав власності на них, суб'єкти права користування тваринним світом та види використання його об'єктів, а також підстави умови виникнення права використання об'єктів тваринного світу та умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу.

Об'єкти та суб'єкти права використання тваринного світу

Рис. 6.21. Об'єкти та суб'єкти права використання тваринного світу

Слід мати на увазі,.що до диких тварин належать види тварин, що виникли шляхом природного добору і здатні самостійно жити в умовах екосистеми. Сюди не належать тварини, породи яких виведені людиною шляхом селекції, а також тварини, що стали настільки свійськими, що втратили здатність проживати в екосистемі самостійно. Правовий режим сільськогосподарських і свійських тварин, а також викопних тварин згідно ст. 1 Закону "Про тваринний світ", визначається, відповідно, аграрним чи цивільним законодавством або законодавством про охорону культурної спадщини, але не екологічним, тобто на них не поширюється дій Закону "Про тваринний світ". Разом з тим, можливий перехід тварини від одного правового режиму до іншого.

Наприклад, собаки і коти, які є наразі свійськими тваринами, у давнину були дикими тваринами, але були одомашнені людиною настільки, що втратили здатність самостійно жити в умовах довкілля. Юридичним фактом, який зумовлює перехід будь-якої дикої тварини до свійської, є втрата нею здатності самостійно жити в екосистемі – у цьому разі вона стає свійською чи сільськогосподарською твариною і на неї поширюються норми аграрного права. Цей юридичний факт може бути підтверджений експертним висновком у разі виникнення суперечки з приводу правового режиму тварини. Можливий і обернений перебіг: свійські тварини, які опинилися в силу тих чи інших обставин у диких умовах і набули здатності самостійно жити в екосистемі, можуть бути визнані дикими тваринами – на них буде поширюватися екологічне право, але не аграрне. Щоправда, це правило поширюється тільки на тварин, породи яких не були виведені людиною або яких за зовнішніми ознаками неможливо відрізнити від диких тварин. Наприклад, риба, яка внаслідок повені потрапила з сільськогосподарського ставку до річки, одразу перестає бути об'єктом аграрного права і стає об'єктом екологічного права. Але якщо йдеться про корову, вівцю чи інших сільськогосподарських тварин, яких легко можна відрізнити від диких тварин за зовнішніми ознаками, то тут діє ст. 340 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, згідно з якою особа; що затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власнику і повернути її. Тобто на такі тварини поширюється і надалі дія аграрного чи цивільного законодавства. Відповідно до ст. 34 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000 року, породисті собаки, виявлені у мисливських угіддях, розглядаються як об'єкти цивільного права, і полювання на них заборонене, – вони підлягають поверненню власнику.

Відповідно до ст. 4 Закону "Про тваринний світ", встановлюються два правових режими диких тварин: загальнодержавного і місцевого значення. До об'єктів тваринного світу загальнодержавного значення належать всі об'єкти тваринного світу, які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, які перебувають у комунальній чи приватній власності, але визнані об'єктами тваринного світу загальнодержавного значення. Управління їх використанням здійснює Мінекології і Державне агентство з лісових ресурсів (щодо мисливського господарства). До об'єктів тваринного світу місцевого значення належать об'єкти тваринного світу комунальної та приватної власності, які не визнані об'єктами тваринного світу загальнодержавного значення. Управління останніми здійснюють їх власники.

Право власності регламентується статтями 5-7 ЗУ "Про тваринний світ". Припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу залежить від багатьох юридичних фактів. Наприклад, згідно ст. 8 ЗУ "Про тваринний світ" право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі: жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу; інших випадках, передбачених законом.

Серед видів спеціального використання тваринного світу особливе місце посідає полювання та рибальство, де постійно спостерігається зростання порушень законодавства про охорону тварин та місць їхнього існування. Згідно ст. 21 ЗУ "Про тваринний світ" мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. Організація та ведення мисливського господарства здійснюються згідно ст. 22 ЗУ "Про тваринний світ" на конкретно визначених для цього мисливських угіддях, користувачами яких можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Право власності та види користування об

Рис. 6.22. Право власності та види користування об'єктів тваринного світу

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання. Дане право повинно бути засвідчено певними документами, які мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. До таких документів відносяться наступні (ст. 23):

• щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;

• дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);

• відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю);

• паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і його територіальними органами та органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства та полювання відповідно до порядку, встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання.

Рибальство (промислове, любительське та спортивне рибальство) – це є видобування риби та водних безхребетних. Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та підстави виникнення, припинення права використання об

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Предмет та об'єкти екологічного права. Методи, принципи і функції екологічного права.

  • Екологічні правовідносини: зміст та особливосте Поняття про норми екологічного права.

  • Суб'єкти екологічного права. Поняття та види екологічних прав громадян. Обов'язки громадян у галузі екології Правові гарантії екологічних прав і свобод людини й громадянина та способи їх захисту.

  • Тема 2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

  • Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси та його зміст.

  • Право природокористування: принципи, об'єкти та суб'єкти, правова класифікація видів природокористування.

  • Підстави виникнення та припинення права природокористування.

  • Тема 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Функції державного управління в галузі екології

  • Тема 4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

  • Класифікація екологічних правопорушень.

  • Тема 5. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ЇХ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ ТА ОХОРОНІ ДОВКІЛЛЯ

  • Роль діяльності органів внутрішніх справ у забезпеченні законності дій юридичними й фізичними особами в галузі природокористування та охорони довкілля.

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Правовий режим використання, відтворення і охорони вод та атмосферного повітря в Україні.

  • Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.
  • Тема 7. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Й УМОВ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ

  • Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів.

  • Тема 8. МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ТА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

  • Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища.

  • Екологічне співробітництво країн – членів СНД, в тому числі України.

  • Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.