Серед підстав недійсності електронного правочину, пов'язаних із дефектами волі, специфічного вияву набуває вчинення такого правочину під впливом помилки. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Для електронних правочинів цей випадок має важливе значення. Через неможливість безпосереднього контакту з контрагентом при укладенні договору особа отримує обмежений обсяг інформації. Т. Ю. Кулик запропонувала наступні шляхи вирішення цієї проблеми: обов'язкове надання інформації про особливості електронного правочину перед укладенням будь-якого електронного правочину, зокрема провайдерами; законодавче встановлення, по-перше, мінімального переліку відомостей, які повинні надаватися при укладенні електронного правочину, по-друге, форми надання цих відомостей; у разі створення комерційного сайту законодавче закріплення вимоги про його обов'язкову реєстрацію і надання відомостей про юридичну особу, яка розміщує на нім свою інформацію, і про провайдера, який забезпечує функціонування сайту; встановлення відповідальності провайдерів за ненадання такої інформації [147, с. 37-38]. Зазначені пропозиції перегукуються як із чинним законодавством (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів" [204]), так і з законодавчими ініціативами (ст. 11 проекту закону України "Про електронну комерцію" [191]).
Однак технічні особливості вчинення правочинів за допомогою засобів електронного зв'язку зумовлюють необхідність спеціального врегулювання можливих спорів сторін такого правочину, пов'язаних із допущеними помилками. З метою вдосконалення чинного законодавства необхідним є врахування норм міжнародних договорів. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах [140] передбачає, що у випадках, коли яка-небудь фізична особа припускається помилки при введенні інформації в електронне повідомлення, що є предметом обміну з автоматизованою системою повідомлень іншої сторони, і ця автоматизована система повідомлень не надає цій особі можливості виправити помилку, така особа або сторона, від імені якої діяла ця особа, має право відкликати ту частину електронного повідомлення, в якій було допущено помилку при введенні інформації, якщо ця особа або сторона, від імені якої діяла ця особа, повідомить іншу сторону про помилку в найкоротший можливий термін після виявлення помилки і вкаже, що в електронному повідомленні нею було зроблено помилку (ст. 14). Так само, як в Директиві Європейського парламенту та Ради про електронну комерцію [188], слід закріпити обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, коли він укладає електронний правочин із споживачем, надавати останньому чітку, повну та однозначну інформацію про технічні засоби ідентифікації та виправлення помилок вводу до розміщення запиту, а також забезпечувати доступ до ефективних технічних засобів, що дадуть споживачу можливість виявляти та виправляти помилки вводу до розміщення запиту (ст. 10, 11).
Висновки до розділу 2.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недійсність електронного правочину“ на сторінці 2. Приємного читання.
