В економічній теорії електронні гроші поділяються на дві основні категорії: електронні гроші карткового типу; електронні гроші програмного типу. Електронні гроші виникли та набули поширення як гроші карткового типу, сам термін "електронні гроші" стосувався сум, що відображалися на чипах карток традиційних платіжних систем. Порівняно з картками з магнітною смугою платіжні картки з чипом підвищували захист персональної інформації, зазначеної на картці, та надавали користувачам можливість здійснення трансакцій за відсутності їх авторизації з боку банку. Таким чином, з самого початку свого існування електронні гроші карткового типу за своїми індивідуальними ознаками належали до певної платіжної системи, певного банку та були пов'язані з певним банківським рахунком. Науково-технічний прогрес, втілений у становленні телекомунікаційного середовища, зокрема Інтернету та мобільних технологій, сприяли подальшому розвитку електронних грошей у формі грошей програмного типу. Ці гроші є засобом розрахунків у специфічній для мереж і телекомунікацій електронній комерції, відомій як "е-комерція", або "Інтернет-комерція", який включає всі фінансові та торгові транзакції та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій. Провідні компанії світу все ширше використовують електронну комерцію у своєму бізнесі, здійснюють моніторинг нових перспективних моделей і форм торгівлі. Такі моделі і форми потребують розробки ефективних і надійних платіжних рішень. Засобом, який обслуговує такі платіжні рішення, є електронні гроші (network money), що дають змогу здійснювати платежі в комп'ютерних мережах у режимі реального часу. Ці платежі стають можливими завдяки спеціальному програмному забезпеченню, тому електронні гроші, які при цьому використовуються, виділяються в окрему категорію електронних грошей програмного типу [126]. Отже, економічна природа електронних грошей повинна бути врахована при визначенні їх правового режиму.
Питання електронних грошей в силу їх практичного застосування вже стало предметом наукового дослідження та нормативного регулювання. Зокрема, доктрина цивільного права під електронними грошима розуміє платіжний інструмент, який відображає кількісний вираз вартості грошового еквівалента, що забезпечується реальними грошовими коштами та має статус безстрокових грошових зобов'язань емітента на пред'явника в електронній формі; зберігаються та передаються на спеціальному електронному пристрої (носії), при цьому відповідна передача може сприйматися як здійснення платежу [248]. Таке розуміння електронних грошей цілком узгоджується з їх визначенням на рівні інституцій ЄС як грошової вартості, як представлено у вимозі до емітента, які зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, випускаються для отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій та приймаються фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей [107]. Таким чином, визначення електронних грошей нейтральне з технологічної точки зору. Це визначення передбачає всі варіанти емісії постачальником платіжних послуг попередньо оплаченого засобу розрахунку в обмін на грошові кошти, який можна використовувати для оплати, оскільки він приймається третіми особами як засіб платежу. А також охоплює такі електронні гроші, що зберігаються або на платіжному пристрої, який знаходиться у розпорядженні власника електронних грошей, або на віддаленому сервері та управління якими здійснюється власником електронних грошей через передбачений для цього спеціальний рахунок. Це визначення є достатньо широким, щоб уникнути затримки у впровадженні технологічних нововведень та охопити не тільки всі види електронних грошей, наявні на сучасному ринку, а також і ті продукти, які можуть з'явитися у майбутньому.
Абсолютно протилежним є підхід до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем, що застосовується у США. Федеральна резервна система виробила принципи і підходи до регулювання діяльності емітентів електронних грошей. Зокрема, нормативними актами даної установи встановлено загальні правові межі функціонування систем електронних грошей, що характеризуються відсутністю строгої регламентації діяльності емітентів електронних грошей та створенням умов для вільної конкуренції в цьому секторі економіки. У США емітентами електронних грошей можуть бути будь-які фінансові інститути (не тільки банківські). Для емісії електронних грошей їм не потрібний спеціальний дозвіл. Діяльність емітентів не регламентується спеціальними нормативними актами, хоча окремі штати можуть вводити нормативи, які частково регулюють діяльність небанківських емітентів електронних грошей. Іншими словами, органи регулювання в США стоять на позиції невтручання в розвиток приватних систем електронних грошей [153]. Тому вже зараз можна констатувати, що правове регулювання обігу електронних грошей потребує уніфікації на міжнародному рівні.
Законодавче регулювання правового режиму електронних грошей в Україні вперше було здійснено на рівні актів Національного банку України, серед яких чинним на сьогодні є Положенням про електронні гроші в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 4 листопада 2010 року № 481 [178]. У подальшому правовий режим електронних грошей було врегульовано Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків" [ 185], який набрав чинності 18 жовтня 2012 року та визначив їх засобом платежу.
Відповідно до чинного законодавства електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої (чипі, що міститься на пластиковій картці або на іншому носії, пам'яті комп'ютера тощо, які використовуються для зберігання електронних грошей), приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента, тобто особи, яка здійснює випуск електронних грошей і бере на себе зобов'язання з їх погашення.
Випуск електронних грошей в Україні, тобто операцію із введення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти, мають право здійснювати лише банки. Емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях. Емітент зобов'язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала: суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту. Електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента. Користувачем електронних грошей може бути суб'єкт господарювання або фізична особа. Користувач – суб'єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт та послуг. Користувач – фізична особа має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт та послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам. Користувач – суб'єкт господарювання має право отримувати електронні гроші та пред'являти їх до погашення лише в обмін на безготівкові кошти. Користувач – фізична особа має право отримувати електронні гроші та пред'являти їх до погашення в обмін на готівкові або безготівкові кошти.
Разом з тим емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явника. Під погашенням електронних грошей розуміють операцію з вилучення електронних грошей з обігу з одночасним наданням їх пред'явникові готівкових або безготівкових коштів. Емітент може здійснювати погашення електронних грошей, пред'явлених користувачами – фізичними особами, готівковими коштами або шляхом переказу на банківський рахунок пред'явника. Емітент зобов'язаний здійснювати погашення електронних грошей, пред'явлених користувачами – суб'єктами господарювання, торговцями, агентами, виключно шляхом переказу на їх банківські рахунки. Електронні гроші є погашеними емітентом з часу зарахування суми переказу на рахунок пред'явника або видачі йому готівкових коштів.
Щоб стати власником електронного рахунку (електронного гаманця, як його зазвичай називають), необхідно пройти реєстрацію в системі платежів. Реєстрація є способом укладення договору між власником електронного рахунку і представниками електронної системи платежів. Після укладення договору користувач отримує електронний ідентифікатор, що дає йому змогу мати доступ до управління своїм гаманцем. Коли гаманець створений, його можна поповнити готівкою, наприклад через спеціальні автомати. Власник електронного рахунку має можливість оплачувати електронними грошима покупки в Інтернеті, передавати їх власникам інших гаманців. Викладене вище вказує на те, що порядок здійснення розрахунків у системі електронних платежів відрізняється від порядку здійснення розрахунків за допомогою банківських платіжних систем. Популярність електронних розрахунків постійно росте, оскільки цей процес швидший та економніший порівняно з банківськими розрахунками. Збільшення швидкості операцій досягається за рахунок зниження вимог до документації, відсутності перевірки даних клієнта тощо [105].
Науковці зазначають такі особливості електронних грошей:
• 1. У понятті "електронні гроші" термін "гроші" умовний, у матеріальному вигляді вони не існують, проте використовуються як платіжний інструмент.
• 2. Електронні гроші існують у вигляді інформаційного масиву даних. Відповідна інформація є кількісним виразом вартості грошового еквівалента, забезпечуються звичайними коштами.
• 3. Електронні гроші є безстроковим грошовим зобов'язанням емітента на пред'явника в електронній формі.
• 4. Фактично відповідний інформаційний масив даних зберігається на спеціальному пристрої або передається на спеціальному електронному носії. При цьому передача інформації (інформаційного масиву даних) може бути сприйнята як здійснення платежу з відповідними юридичними наслідками.
• 5. Використовуються для розрахунків через комп'ютерні мережі, зокрема Інтернет [247].
Правова природа електронних грошей недостатньо досліджена. Можна виділити принаймні три підходи, відповідно до яких електронні гроші розглядаються як: різновид грошей; вид зобов'язань, передбачених законом; грошове зобов'язання особливого роду [116, с. 159]. На наш погляд, електронні гроші не є грошима у буквальному розумінні цього слова, оскільки не можуть виконувати функцію законного платіжного засобу, обов'язкового до приймання за номінальною вартістю (ч. 1 ст. 192 ЦК України). Так само "електронні гроші" не охоплюються існуючими юридичними конструкціями: вони навряд чи можуть бути кваліфіковані в рамках договору банківського вкладу до запитання або в рамках факторингу чи як договір безпроцентної позики. Тому найбільш виправданою є третя точка зору на правову природу електронних грошей як грошове зобов'язання емітента особливого роду. Дане зобов'язання виникає з договору з користувачем і має виконувати субституційну функцію стосовно грошових зобов'язань користувача перед третіми особами, які виникли на підставі правочинів. При цьому інформація про розмір грошових зобов'язань емітента зберігається на спеціальних технічних засобах (картах, в пам'яті комп'ютера) і використовується для складання електронного повідомлення, яке містить суму вимоги до емітента в межах вартості, що зберігається. Вказана вимога виконується емітентом шляхом сплати певної грошової суми утримувачеві або третій особі у разі відступлення останньому прав вимоги до емітента [116, с. 160].
Оскільки електронні гроші виконують функцію засобу платежу, навряд чи сфера їх використання обмежиться виключно розрахунковими правовідносинами. Вже на сьогодні в Україні складається практика виникнення з приводу електронних грошей договірних правовідносин, що може бути підтверджено судовими рішеннями. Так, Деснянський районний суд м. Києва розглядав спір між учасниками системи обліку трансферу майнових прав вимог цифровими титульним знаками "WebMoney Transfer", яка є системою on-line-платежів і середовищем для ведення електронного бізнесу між учасниками в мережі Інтернет. За укладеними між сторонами у справі договорами позики титульних знаків у системі "WebMoney Transfer" мережі Інтернет в електронній формі позивач надав відповідачу у власність титульні знаки у загальному обсязі 450,00 WMZ, а відповідач зобов'язався повернути титульні знаки з урахуванням плати за користування в обсязі, що дорівнює 553,19 WMZ у визначений договорами строк [216].
Таким чином, щодо електронних грошей можна зробити такий висновок. Електронні гроші, незважаючи на свою назву, не є за правовою природою грошима в розумінні ст. 192 ЦК України. Хоча електронні гроші й приймаються як засіб платежу, проте відрізняються від грошей цілою низкою відмінних ознак, а саме: за правовою природою (електронні гроші є грошовими зобов'язаннями); за суб'єктом, який здійснює випуск (емісія гривні – виключне право Національного банку України; випуск електронних грошей можуть здійснювати лише банки); за функціями (як засіб платежу за товари електронні гроші можуть прийматися суб'єктом господарювання, зареєстрованим відповідно до законодавства України, лише на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків); електронні гроші мають безпосередній зв'язок із грошима, оскільки випускаються та погашаються шляхом обміну на готівкові чи безготівкові кошти.
Недійсність електронного правочину
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виконання електронного правочину“ на сторінці 2. Приємного читання.
