РОЗДІЛ V. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається процесуальний статус цих осіб у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі.

На нашу думку, якщо окрім сторін та третіх осіб у справі беруть участь їх представники, то їх необхідно зазначати окремо, оскільки вони є особами, які беруть участь у справі, і мають самостійний правовий статус.

У разі якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відповідача, процесуального правонаступництва, припинення повноважень представника), то в апеляційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін.

4) рішення або ухвала суду першої інстанції, що оскаржується.

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).

Ця частина апеляційної скарги має найбільш важливе значення, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунтованості оскарженого ним судового рішення.

Обґрунтовуючи, в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначати, яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.

Найважливішу аргументацію доцільно виділяти у тексті скарги графічно (підкресленням, шрифтом).

Важливе значення має структура скарги, оскільки це забезпечує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів. Якщо рішення оскаржується з кількох підстав, то мотивацію доцільно викладати послідовно: яку норму порушено судом, зміст норми, її аналіз та тлумачення, в чому помилився суд, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підстави оскарження. Під час складення скарг у власній практичній діяльності ми відзначаємо спочатку тезу, а потім наводимо аргументацію під неї.

Наводячи доводи, що свідчать про необґрунтованість рішення, скаржник повинен може покликатися на:

— неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи;

— неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, зокрема внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин;

— неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Скаржник повинен зазначити, які саме висновки суду є необґрунтованими, в чому саме полягає їх необґрунтованість, якими доказами справи це підтверджується. Доцільно вказувати також аркуші справи, де знаходяться ці докази.

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Ці відомості зазначаються в тому випадку, якщо підставою оскарження є необґрунтованість судового рішення. Усунути помилки суду першої інстанції можна лише шляхом повторного дослідження доказів або шляхом встановлення нових обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції не встановив.

Скаржник повинен чітко вказати, які саме обставини слід встановити і чому вони входять до предмету доказування по справі. Необхідно зазначити також, які саме докази слід додатково дослідити під час апеляційного розгляду, які докази подаються скаржником додатково і поважні причини, чому вони не були подані до місцевого суду.

Якщо суд першої інстанції неправильно оцінив докази, порушив правила щодо допустимості та належності доказів, то в апеляційній скарзі наводяться відповідні заперечення скаржника.

7) клопотання особи, яка подала скаргу. В резолютивній частині скарги скаржник повинен зазначити, що він просить в апеляційного суду. Зміст клопотання повинен не виходити за межі повноважень апеляційного суду, зазначених у ст. 307 ЦПК.

Окрім того, скаржник вправі в апеляційній скарзі заявити клопотання процесуального характеру: про виклик свідків, про витребування додаткових доказів, про забезпечення позову, про призначення експертизи. Разом з тим, на наш погляд, ці питання доцільно порушувати окремим клопотаннями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.» автора Теліпко В.Е. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ V. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ“ на сторінці 8. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи