РОЗДІЛ VII. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду

1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

1. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця (ст. 7, 85 Закону «Про виконавче провадження»). Із принципом законності тісно пов’язаний принцип контролю за виконавчим провадженням. Зумовлений він також постюрисдикційним характером діяльності державного виконавця, який повинен виконати те, що вже присудив уповноважений державний чим недержавний орган (особа).

2. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. В контексті аналізу розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» зупинимося лише на питаннях права учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (далі — ДВС) під час виконання судового рішення порушено їх права і свободи.

ЦПК 2004 року справи, пов’язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця виключено зі справ адміністративної юрисдикції, їх вирішують тепер поряд з іншими питаннями, які виникають у зв’язку з виконанням судових рішень.

Предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції. Тому в цьому разі слід керуватися положеннями ст. 15 ЦПК України щодо цивільної юрисдикції суду. Справедливо стверджують в літературі, що не належатимуть до цивільної юрисдикції суду справи щодо контролю за виконанням рішень господарських та адміністративних судів, скільки щодо них встановлено інший порядок судового вирішення.

3. Відповідно до коментованої статті правом на звернення із скаргою до суду наділені учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Стаття 10 Закону «Про виконавче провадження» до учасників виконавчого провадження відносить державного виконавця, сторін, представників сторін, експертів, спеціалістів, перекладачів, а до осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, — понятих, а також працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки та піклування, інші органи та установи. Варто погодитися, що учасниками виконавчого провадження мають бути лише ті особи (фізичні, юридичні та громадяни-підприємці), що мають заінтересованість у результатах виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною в провадженні щодо виконання рішень, тобто вони можуть впливати на процес вчинення виконавчих дій. Всі ж інші особи — не учасники, а суб’єкти виконавчого провадження, оскільки вони не заінтересовані в його результаті, а лише сприяють проведенню виконавчих дій.

Таким чином, суб’єктами права на звернення до суду із скаргою відповідно до ст. 383 ЦПК України будуть всі учасники виконавчого провадження, окрім органів і посадових осіб державної виконавчої служби — сторони та їх представники, органи державної влади та місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи, — а також особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки та піклування тощо). Суб’єкти права оскарження в цивільному процесі набувають правосуб’єктності заявника, а інші учасники цього провадження, прав і обов’язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, — заінтересованих осіб.

Стаття 384. Подання скарги

1. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

2. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

3. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

1. Коментована стаття закріплює підвідомчість справ щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності державного виконавця — така скарга може бути подана до суду як безпосередньо, так і після попереднього їх оскарження до начальника відповідного відділу ДВС.

2. ЦПК України 2004 р. відмовився від існуючої раніше родової підсудності розглядуваної категорії справ, визначивши, що усі такі справи вирішуються по першій інстанції тільки місцевими судами. Тому скарга у виконавчому провадженні подається до суду, який видав виконавчий документ. А таким судом, відповідно до ст. 368 ЦПК України, є місцевий суд, який розглянув справу і який вирішує всі питання, пов’язані із зверненням судового рішення до виконання.

3. ЦПК України не встановлює жодних вимог щодо змісту та форми такої скарги. Разом з тим, відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» такі скарги мають відповідати вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, тобто відповідати ст. 119 — 120 ЦПК України та містити відомості, перелічені в пунктах 3 — 5 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 120 ЦПК України заявник повинен додати до скарги її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості осіб, дії яких оскаржуються.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС, до скарг учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст. 3 — щодо права на звернення до суду за захистом; ст. 26, 27 та гл. 4 розділу I ЦПК — щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов’язків; ст. 74 та 76 — про судові виклики та повідомлення; гл. 4 розділу III ЦПК — про судовий розгляд; гл. 1 та 2 розділу V — щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції.

4. Про подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС суд повідомляє відповідний відділ ДВС не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Процедура такого повідомлення ЦПК не передбачена, тому обов’язком суду буде лише дотримання встановленого законом строку такого повідомлення.

Стаття 385. Строки для звернення із скаргою