РОЗДІЛ V. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

1) сторони (незалежно від їх участі в судовому засіданні). Навіть при реалізації права позивача на подання заяви про розгляд справи за його відсутності, передбаченого ст. 169 ЦПК, чи у випадку розгляду справи на підставі наявних у справі даних і доказів без участі належним чином повідомленого відповідача, у разі його повторної неявки, і позивач, і відповідач мають право оскаржити рішення чи ухвалу суду по справі, в якій вони виступали стороною.

2) інші особи, які беруть участь у справі. Тобто право на апеляційне оскарження в справах позовного провадження відповідно до ст. 26 ЦПК мають треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Судовий представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Всі обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені в виданій йому довіреності.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники) можуть вчиняти від імені особи, яку вони представляють, усі процесуальні дії, в тому числі і самостійно оскаржувати рішення, не маючи на це спеціальної довіреності.

В справах наказного та окремого провадження право подати апеляційну скаргу мають заявники, інші заінтересовані особи та їх представники.

Крім того, в зв’язку з тим, що в ч. 3 ст. 26 ЦПК України передбачена можливість участі в розгляді справи як осіб, які беруть участь у справі, органів та осіб, передбачених у ст. 45 ЦПК України, можна зробити висновок, що правом на апеляцію наділені також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та ін.).

Щодо прокурора, то п. 2 ст. 45 ЦПК передбачено його право на представництво інтересів громадян і держави на будь-якій стадії цивільного процесу; а ч. 4 ст. 46 цього ж Кодексу передбачає право прокурора, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв’язку з винятковими чи нововиявленими обставинами знайомитися з матеріалами справи в суді (див. коментар до ст. 45, 46). Аналогічне положення міститься в ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 2001 р. 3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов’язки. Тому, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов’язки), а також оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов’язки осіб, які не залучалися до справи. Разом з тим особи, які не брали участь у справі, можуть оскаржити ухвалу про забезпечення позову, якщо відповідно до цієї ухвали їх зобов’язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Іншими словами, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов’язки цих осіб.

Прикладом може бути ситуація, коли суд відхилив заяву третьої особи про залучення її в процес по розгляду справи, яка стосувалася її прав та законних інтересів і внаслідок розгляду такої справи суд вирішив питання про її права та обов’язки.

Іншим прикладом може бути випадок розгляду судом спору про право власності на спадщину, по якій не був залучений один із спадкоємців, який також вважав, що має право на частину майна у спадщині після смерті спадкодавця.

Ухвалою Соломенського районного суду м. Києва від 18.06.2004 р. затверджено мирову угоду подружжя Заречних про розподіл спільно набутого майна. В липні 2004 р. Анатолій Свалява направив апеляційну скаргу на ухвалу суду, покликаючись на те, що відповідач, Леонід Заречний, одержав у нього гроші в позику, які не повернув. На виконання рішення Васильковського районного суду Київської області на будинок подружжя накладений арешт. Поряд з тим, суд, розглядаючи справу, ці обставини не врахував, не повідомив його як зацікавлену особу про час та місце розгляду справи та розподілив майно подружжя, не витребував правовстановлюючих документів на спірний будинок та перевірив, чи накладено на будинок арешт. Апеляційний суд дійшов висновку, що судом фактично було вирішене питання про права та обов’язки Анатолія Сваляви без притягнення його до участі у справі.

В п. 4 ст. 311 ЦПК України вказано, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь в розгляді справи.

3. За загальним правилом, основним об’єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.

Окремим об’єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції, якщо вони безпосередньо передбачені в ст. 293 ЦПК. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 293 ЦПК).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали особами, які не є і не могли бути сторонами у справі. Такими особами можуть бути, наприклад, свідки, які притягнуті до адміністративної відповідальності на підставі ст. 137 ЦПК України, та інші особи, які залучені судом, чи ті, чиїх інтересів стосувалася підготовка і розгляд справи.

4. Апеляційна скарга може бути подана й тоді, коли особа згодна із рішенням суду, але не згодна із мотивувальною частиною рішення, наприклад з висновками суду щодо встановлення певних фактів.

Як правило, сторони не зацікавлені оскаржувати рішення, які постановлені на їх користь. Однак слід мати на увазі, що факти, встановлені рішенням суду, набувають преюдиційного значення під час вирішення інших спорів за участю тих самих осіб. Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору навіть незалежно від того, чи беруть участь у справі ті самі особи. Тому тактично може бути вигідним постановлення навіть негативного рішення, якщо в ньому будуть встановлені «потрібні» обставини, які можна використати як преюдиційні в інших справах.

5. Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, а й на його частину, наприклад, резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і строку виконання рішення та з інших, вирішених судом питань).

Об’єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене відповідно до норм ст. 202 ЦПК України.

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: