Розділ «IV. Гарантії для осіб, позбавлених волі»

186. Вимога процесуальної справедливості відповідно до § 4 статті 5 не означає обов’язкового застосування одноманітного незмінного стандарту, незалежно від контексту, фактів та обставин. Незважаючи на те, що провадження, передбачене § 4 статті 5 не завжди має обов’язково супроводжуватись тими самими гарантіями, що вимагаються статтею 6 при розгляді кримінальної або цивільної справи, воно повинне мати судовий характер та забезпечувати гарантії відповідно до характеру позбавлення волі, що розглядається (A. and Others v. the Unied Kingdom (А. та інші проти Сполученого Королівства) [ВП], § 203; Idalov v. Russia (Ідалов проти Росії) [ВП], § 161).

187. Коли позбавлення волі підпадає під дію пункту (c) § 1 статті 5, необхідним є проведення слухання (Nikolova v. Bulgaria (Ніколова проти Болгарії) [ВП], § 58). Надання можливості бути заслуханим особисто або за допомогою представника займає важливе місце серед основоположних процесуальних гарантій у справах, що стосуються позбавлення волі (Kampanis v. Greece (Кампаніс проти Греції), § 47).

Однак, § 4 статті 5 не вимагає заслухання ув’язненого щоразу, коли він оскаржує рішення про продовження строку тримання під вартою, але він повинен мати можливість реалізувати своє право бути заслуханим в розумні проміжки часу (Çatal v. Turkey (Чатал проти Туреччини), § 33; Altinok v. Turkey (Алтинок проти Туреччини), § 45). . .

188. Процес має носити змагальний характер і бути заснованим на принципі рівноправності сторін (Reinprecht v. Austria, (Рейнпрехт проти Австрії), § 31; A. and Others v. the Unied Kingdom (А. та інші проти Сполученого Королівства) [ВП], § 204). У випадку попереднього ув’язнення, оскільки обов’язковою умовою законності безперервного тримання особи під вартою є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні обвинуваченим кримінального правопорушення, такій особі має бути надано можливість оскаржити підстави обвинувачення, висунутого проти неї. Це може вимагати від суду заслухання свідків, чиї свідчення можуть вплинути на доцільність продовження терміну тримання під вартою. (Turcan v. Moldova (Туркан проти Молдови) §§ 67-70). Це може також вимагати надання затриманому або його представникові доступу до документів у справі, які складають основу обвинувачення проти цієї особи (Fodale v. Italy (Фодале проти Італії); Korneykova v. Ukraine (Корнейкова проти України), § 68).

189. Принципи змагальності процесу та рівноправності сторін повинні також бути дотримані під час провадження у апеляційній інстанції (див. Çatal v. Turkey (Чатал проти Туреччини), §§ 33-34 та вказані у ньому справи).

4) Вимога «невідкладності»

190. Гарантуючи ув’язненим право оскаржити законність їх тримання під вартою, § 4 статті 5 також проголошує право таких осіб, після відкриття відповідного провадження, на судове рішення, винесене «без зволікань», щодо законності тримання під вартою та щодо негайного звільнення, якщо буде доведено незаконність тримання під вартою (Idalov v. Russia (Ідалов проти Росії) [ВП], § 154; Baranowski v. Poland (Барановський проти Польщі), § 68). Питання про дотримання чи порушення вимоги невідкладності судового розгляду визначається в світлі обставин кожної окремої справи (Rehbock v. Slovenia (Ребок проти Словенії), § 84).

191. Можливість судової перевірки повинна надаватися невдовзі після взяття особи під варту, і надалі, якщо виникає така необхідність - у розумні проміжки часу (Molotchko v. Ukraine (Молочко проти України), § 148; Varbanov v. Bulgaria (Варбанов проти Болгарії), § 45; Kurt v. Turkey (Курт проти Туреччини), § 123).

192. Поняття «без зволікань» (à bref délai) означає меншу терміновість, аніж поняття «негайно», що вживається у § 3 статті 5 (E. v. Norway (Е. проти Норвегії) § 64; Brogan and Others v. the United Kingdom (Броуган та інші проти Сполученого Королівства), § 59).

(а) Період часу, який береться до уваги

193. За відправний пункт Суд прийняв момент, коли було подано заяву про звільнення або відкрито відповідне провадження. Цей період закінчується з прийняттям остаточного рішення про законність тримання під вартою заявника, включаючи розгляд апеляційної скарги (Sanchez-Reisse v. Switzerland (Санчес-Рейссе проти Швейцарії), § 54; E. v. Norway (Е. протиНорвегії), § 64).

194. Якщо звернення до суду за захистом своїх прав можливе лише після вичерпання всіх адміністративних засобів, початком перебігу цього періоду вважається початок розгляду справи адміністративним органом (Sanchez-Reisse v. Switzerland (Санчес-Рейссе проти Швейцарії), § 54).

195. Якщо процедура перегляду передбачала проходження двох рівнів юрисдикції, для визначення, чи було дотримано вимоги «невідкладності», має бути проведена загальна оцінка (Hutchison Reid v. the United Kingdom (Хатчисон Рейд проти Сполученого Королівства), § 78; Navarra v. France (Наварра проти Франції), § 28).

(б) Релевантні фактори, які беруться до уваги при оцінці невідкладності

196. Термін «без зволікань» неможливо визначити абстрактно. Так само, як і поняття «розумного строку», передбачене положеннями статей 5 § 3 та 6 § 1, він визначається у світлі обставин кожної конкретної справи (R.M.D. v. Switzerland (Р.М.Д. проти Швейцарії), § 42).

197. При оцінці невідкладності судового розгляду, що вимагається § 4 статті 5, мають бути взяті до уваги фактори схожі на ті, які стосуються вимоги проведення судового розгляду в межах розумного строку згідно зі статями 5 § 3 та 6 § 1 Конвенції: наприклад, ретельність відповідних органів влади, будь-яка затримка з вини ув’язненого чи інші фактори, що спричинили затримку, але держава не несе відповідальність (Mooren v. Germany (Моорен проти Німеччини) [ВП], § 106; Kolompar v. Belgium (Коломпар проти Бельгії), § 42).

198. Тоді як у справах, передбачених § 1 статті 6, фактично діє золоте правило: одна інстанція - один рік, положення § 4 статті 5 вимагають особливої терміновості, оскільки вони стосуються питання свободи, (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 117). Якщо йдеться про свободу особистості, Суд додержується жорстких стандартів стосовно дотримання державою вимоги невідкладності судового перегляду законності тримання під вартою (див. наприклад, Kadem v. Malta (Кадем проти Мальти), §§ 44-45, де Суд розцінив період у сімнадцять днів для розгляду питання щодо законності тримання під вартою як такий, що перевищує розумний строк, а також Mamedova v. Russia (Мамедова проти Росії), § 96, де строк розгляду апеляції, який тривав, зокрема, двадцять шість днів, був визнаний таким, що порушує вимогу “невідкладності”).

199. Коли розгляд вимагає вирішення комплексних питань - таких, як медичний стан ув’язненого - це також береться до уваги при оцінці «розумності» строку відповідно до §4 статті 5. Однак навіть у випадку складних справ, існують фактори, що вимагають від органів державної влади прискореного розгляду законності тримання під вартою, в тому числі презумпція невинуватості у випадку попереднього ув’язнення (Frasik v. Poland (Фрасік проти Польщі) § 63; Jablonski v. Poland (Яблонськи проти Польщі), §§ 91-93) .

200. Попереднє ув’язнення у кримінальних справах вимагає коротких проміжків часу між відповідними перевірками (Bezicheri v. Italy (Безичері проти Італії), § 21).

201. Якщо очевидно, що період часу до прийняття рішення несумісний з поняттям «невідкладності», Суд пропонує державі пояснити причини затримки або вказати на виключні обставини, які б його виправдовували (Musial v. Poland (Мусіал проти Польщі) [ВП], § 44; Koendjbiharie v. the Netherlands (Кенджбихарі проти Нідерландів), § 29).