Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Розділ 10

Особливості розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами: проблеми і перспективи[47]

Утвердження і розвиток суверенної Української держави неможливі без розробки та здійснення багатопланової, цілеспрямованої системи захисту її національних інтересів. Протягом тривалого часу Україна мала статус ядерної держави. Навіть після добровільної відмови від ядерної зброї на її території залишилося багато ядерних об’єктів. Також Україна як науково розвинена країна використовує у різних сферах своєї діяльності радіоактивні матеріали. При цьому дуже важливим завданням є забезпечення відповідного рівня ядерної та радіаційної безпеки. Ця проблема останнім часом постає в новому ракурсі. Якщо раніше ядерна та радіаційна безпека передбачала забезпечення безпеки нормального функціонування ядерних об’єктів та усунення наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, то в сучасних умовах це потребує недопущення потрапляння радіоактивних матеріалів в руки сторонніх осіб, особливо в руки організованих злочинних угруповань і терористів.

Як показує сучасний стан боротьби зі злочинами, пов’язаними з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами, система правоохоронних органів України виявилася абсолютно не готовою до нового виду злочинної діяльності. Це підтверджується відсутністю відповідної правової регламентації дій правоохоронних органів у разі отримання інформації про виявлення радіоактивних матеріалів, а також елементарних засобів захисту від негативного впливу дії джерел іонізуючого випромінювання.

При цьому дуже важливою є проблема проведення експертиз при розгляді цієї категорії справ. Адже відомо, що науково-дослідні експертно-криміналістичні центри виявилися цілком не підготовленими для виконання таких експертиз. Тому питання розробки практичних рекомендацій щодо дій правоохоронних органів при розкритті та розслідуванні цієї категорії злочинів залишається відкритим.

10.1. Загальна характеристика ядерної та радіаційної безпеки України

10.1.1. Ядерна і радіаційна безпека як обов’язковий компонент національної безпеки України

У розробці та функціонуванні багатопланової, цілеспрямованої системи захисту національних інтересів України вирішальна роль належить Концепції (Основам державної політики) національної безпеки України, яка була схвалена Верховною Радою України 16 січня 1997 р. У цій Концепції національна безпека України визначена як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз і є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. Основними об’єктами національної безпеки є: громадянин — його права і свободи; суспільство — його духовні та матеріальні цінності; держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність, недоторканність кордонів.

У сучасному світі національна безпека — це конкретний напрям діяльності, пов’язаний з виявленням, профілактикою та подоланням того, що деструктивно впливає на усталене існування країни, її громадян, важливих суспільних і державних інституцій. Політика національної безпеки здійснюється з метою уникнення чинників, які погіршують життя людей, знищують потенціал нормального розвитку країни; вона унеможливлює втрати того, що для народу є реальною цінністю (ресурси, культурні надбання, екосистема тощо).

Система національної безпеки України передбачає такі види безпеки: політичну, економічну, соціальну, військову, екологічну, науково-технічну, інформаційну. Вони об’єднані в загальну систему на основі Концепції національної безпеки України.

Важливе місце в національній безпеці посідає екологічна безпека, яка передбачає забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства, зміцнення генофонду українського народу, його фізичного й морального здоров’я та інтелектуального потенціалу тощо. Катастрофа на Чорнобильській АЕС і пов’язані з нею винятково тяжкі наслідки як для здоров’я людей і навколишнього природного середовища, так і для виробничої діяльності всього господарського комплексу, численні порушення правил виробництва, використання, зберігання, транспортування, утилізації, вилучення і захоронення радіоактивних речовин, що призводять до радіаційного забруднення місцевості, різноманітних об’єктів і предметів, а також використання атомної енергії в мирних і оборонних цілях, застосування джерел іонізуючого випромінювання в медицині, промисловості і сільському господарстві створюють загрозу життю та здоров’ю громадян. Усе це робить особливо актуальним питання забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в Україні як найважливіших складових національної безпеки держави.

Згідно із Законом України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. ядерна безпека визначена як дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку. У цьому ж законі дано визначення радіаційної безпеки як дотримання меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє середовище, встановлених нормативами, правилами та стандартами з безпеки.

На нашу думку, поняття “ядерна” та “радіаційна” безпека, які містяться в чинному законодавстві України, не відповідають їхньому реальному змісту, а тому не можуть бути визнані задовільними і потребують уточнення. Серед фахівців існує думка, що ядерна безпека — це такий стан розвитку суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії, зокрема в ядерній енергетиці, за якого системою науково-технічних, організаційних, економічних, державно-правових та інших соціальних засобів регулювання забезпечується належний безпечний режим використання ядерних установок (об’єктів), ядерних матеріалів тощо, який спонукає до безумовного дотримання вимог законодавства, норм, правил, стандартів та умов, що діють у сфері використання ядерної енергії. Чітке дотримання режиму використання ядерної енергії є основою попередження і недопущення радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища з метою як забезпечення життя і здоров’я людей, так і охорони довкілля, або, інакше кажучи, з метою забезпечення радіаційної безпеки. Саме дотримання вимог ядерного законодавства, норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів є передумовою забезпечення радіаційної безпеки. Отже, ядерна та радіаційна безпека настільки тісно взаємопов’язані, що без дотримання і забезпечення першої не можна говорити і сподіватися на забезпечення другої.

Ядерну та радіаційну безпеку в широкому сенсі можна розглядати як стан захищеності нинішнього та майбутніх поколінь людства від шкідливого для їхнього здоров’я впливу іонізуючого випромінювання. Це забезпечує комплекс техніко-економічних і правових заходів, покликаних сприяти надійній експлуатації ядерних об’єктів, джерел іонізуючого випромінювання з метою дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки, а у разі виникнення ядерного інциденту чи радіаційної аварії — локалізацією останніх, захистом обслуговуючого персоналу, населення, прилеглих територій.

Метою державної політики в сучасних умовах повинні стати мінімізація радіаційного впливу на людину і середовище її існування за допомогою значного підвищення безпеки діючих і проектованих об’єктів використання атомної енергії, забезпечення безпеки при поводженні з радіоактивними відходами і відпрацьованими ядерними матеріалами, здійснення спеціальних заходів з радіаційного захисту населення, реабілітації забруднених територій, фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок.

Складність вирішення проблеми зумовлена тим, що раніше не приділялося належної уваги розробці методології комплексного аналізу питань забезпечення ядерної і радіаційної безпеки України і довгострокового прогнозування її стану.

Для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки дуже важливим є не допустити потрапляння джерел іонізуючого випромінювання в руки сторонніх осіб, організованих злочинних угруповань і терористів. Адже прояви терористичної та злочинної діяльності, які мають місце в сучасному світі, свідчать про те, що злочинці не зупиняються ні перед чим заради досягнення своєї мети.

10.1.2. Особливості розслідування злочинів у сфері порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами

Останніми роками світове співтовариство зіштовхнулося із ситуацією, що її досі розглядали як майже абстрактну. Це неконтрольоване поширення ядерних і радіоактивних матеріалів. Цей процес різко прискорився з розпадом СРСР, виникненням на його території незалежних держав, у розпорядженні яких опинилися найрізноманітніші радіоактивні матеріали, джерела іонізуючого випромінювання різних типів активності, а також спеціальні ядерні матеріали (СЯМ). Так, на початку 90-х років ХХ ст. на території Радянського Союзу виробляли величезну кількість джерел іонізуючого випромінювання (тільки в 1990 р. у СРСР їх було випущено близько 66 тис.). У процесі розпаду країни контроль за цими джерелами було істотно послаблено. До того ж раніше закриті наукові і виробничі центри країни, що виробляли або використовували у своїй діяльності не тільки радіоактивні, а й подільні матеріали (ядерні), стали значно доступнішими. Складне економічне становище окремих підприємств цієї галузі і самих держав СНД призвело також до різкого зростання децентралізованої торгівлі радіоактивними матеріалами, їхнього транспортування і, як наслідок, до контрабанди. Свій відбиток наклала і катастрофа на ЧАЕС, у перші дні після якої велика кількість різних предметів зі значним радіоактивним забрудненням поширилася із зон евакуації за межі постраждалих районів. До того ж в Інтернеті та ЗМІ можна знайти інструкції та поради, як викрасти радіоактивні матеріали на теренах колишнього СРСР. Автори інструкцій запевняють, що викрасти радіоактивні матеріали досить просто, оскільки контроль за їх схоронністю досить слабкий.

Це є проблемою не тільки країн СНД, а й країн світу. Так, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) Мухаммед аль-Барадеї у своєму виступі від 27 січня 2004 р. зазначив, що небезпека ядерної війни ще ніколи не була такою великою, як зараз. Особливо він стурбований новими даними щодо незаконної торгівлі ядерними технологіями. Він наголосив, що небезпека ядерної війни наблизиться, якщо не буде створено нову міжнародну систему контролю. За словами керівника МАГАТЕ, реально виник ядерний “чорний” ринок, який розвивається надзвичайно розумно. В одній країні складають плани, в іншій — виробляють центрифуги, які потім відправляють через третю країну невідомому кінцевому замовнику. В цьому замішані підприємливі експерти, приватні фірми і навіть державні органи, через що останнім часом система міжнародного контролю за експортом виявилася цілком безпорадною.