Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Очевидно, що ймовірність неконтрольованого поширення зазначених матеріалів становить загрозу виникнення надзвичайних ситуацій навіть там, де ще зовсім недавно це було практично неможливо. Як наслідок, досить вірогідною стає загроза радіаційного тероризму, спричинена можливістю незаконного заволодіння і застосування ядерних матеріалів, відходів ядерного виробництва та ізотопної продукції.

Причинами радіаційного тероризму можуть бути воєнні конфлікти, конкурентна політична, комерційно-фінансова боротьба, міжнаціональні конфлікти, кланові, родинні та сімейні чвари. Об’єктами, на які можуть впливати терористи, можуть бути не тільки радіаційно небезпечні, а й радіаційно чутливі підприємства (наприклад, підприємства з виробництва сільськогосподарської та харчової продукції, напоїв, ліків тощо).

Крім цього, місцем здійснення терактів можуть стати території та об’єкти масового скупчення людей: населені пункти чи їх частини, аеровокзали, морські та річкові порти, залізничні та автовокзали, митні пости і пропускні пункти, метро, стадіони, концертні зали, банки, торговельні комплекси, універмаги, магазини, адміністративні та житлові будівлі, різні наукові, промислові, сільськогосподарські та медичні установи, лікарні, а також водо- та повітрозабірні станції.

Географічне розташування, ядерний комплекс і відсутність достатнього контролю за радіоактивними матеріалами роблять Україну однією з найпривабливіших для терористів та інших організованих злочинних угруповань країн з точки зору заволодіння та транзиту радіоактивних матеріалів. З огляду на велику кількість у країні ядерних матеріалів, приладів, які містять такі матеріали, на відсутність належного обліку й контролю за їх використанням, оборотом, зберіганням тощо зростає потенційна небезпека їх явного чи таємного вилучення в злочинних цілях.

Перш ніж розглянути суть цього виду злочинної діяльності, необхідно визначити, в чому полягає небезпека радіоактивних матеріалів. Так, потрапляння джерел іонізуючого випромінювання в сферу життєдіяльності людини таїть у собі серйозну небезпеку її здоров’ю. Причина підвищеної небезпеки полягає в особливих властивостях цих джерел. Навіть дуже малі кількості радіоактивних матеріалів залежно від шляхів потрапляння в людський організм можуть завдати непоправної шкоди і насамперед тим, що без спеціальних технічних засобів їхній вплив не можна встановити за допомогою органів чуттів людини, а виявляють себе такі матеріали лише вже ознаками хвороби.

Опромінення організму можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє опромінення виникає у результаті потрапляння джерела іонізуючого опромінення в організм із зовнішнього середовища. Таке опромінення можуть створити технологічні установки, які містять радіоактивні ізотопи чи прискорювачі частинок. Вплив джерела зовнішнього опромінення на організм залежить від енергії, яку несуть заряджені частинки, величини їх вільного пробігу, відстані до джерела та його активності, а також часу опромінення. Найбільшу небезпеку становлять джерела нейтронного та гамма-випромінювання, тому що нейтрони і у-кванти наділені найбільшою проникною здатністю.

Внутрішнє опромінення викликають радіоактивні речовини, що потрапили в організм. Найбільшу небезпеку становлять а-радіоактивні джерела, оскільки вся енергія випромінювання поглинається безпосередньо біля джерела, завдаючи при цьому найбільшої шкоди здоров’ю людини.

Іонізуюче випромінювання в основному завдає шкоди у такий спосіб: під його впливом відбувається розлад генетичного апарату кліток, що призводить або до їх смерті, або ж, що гірше для організму загалом, до трансформації з втратою диференціювання. Такі клітини можуть утворювати злоякісну пухлину, яка проростає в органи та порушує їхню роботу. При отриманні певної дози опромінення виникає так звана променева хвороба, яка характеризується враженням слизової оболонки тонкої кишки, а також нервової системи. Ступінь тяжкості променевої хвороби залежить від отриманої організмом дози. Існують гостра та хронічна форми променевої хвороби.

Небезпека неконтрольованих джерел за радіаційним впливом залежить від типу радіонукліда, його активності, де він перебуває — в контейнері чи без контейнера, від якості захисту контейнера, а також від ступеня екранованості людини, наприклад, стіною, металевою шафою чи сейфом, тощо. Доза опромінення обернено пропорційна квадрату відстані від джерела і прямо пропорційна часу опромінення. Джерела за розмірами і зовнішнім виглядом можуть відрізнятися. Вони можуть привертати увагу, а можуть бути непомітними і виглядати як безпечна деталь, предмет, металобрухт та ін.

Ці властивості радіоактивного випромінювання і його джерел можуть бути використані як специфічна зброя тероризму.

У злочинних цілях радіоактивні речовини і джерела випромінювання можуть використовуватися по-різному. Наприклад, з метою вбивства чи завдання шкоди здоров’ю конкретної особи одне чи кілька джерел гамма- або нейтронного випромінювання закладають у меблі чи інші предмети, які оточують жертву. Найефективнішим вважається закласти таке джерело в крісло, тому що при цьому в людини опромінюється область геніталій. Коли ж злочинцем рухають диверсійні мотиви, він може встановити потужне джерело гамма-випромінювання в місцях скупчення або перебування великої кількості людей. Такі речовини, як сполуки полонію, трансуранові елементи, талій та інші наносять на предмети, з якими стикаються жертви, у такий спосіб, щоб отрута потрапляла усередину організму по дихальному чи травному тракту, завдаючи здоров’ю величезної шкоди. Створення міні-Чорнобиля за схемою погроз терориста Басаєва передбачає забруднення радіоактивними речовинами великих площ у місцях проживання і скупчення населення, транспортних магістралей, джерел водопостачання, харчових продуктів і широко використовуваних у побуті предметів. За такої схеми потрібна значна кількість радіоактивних речовин у рідкій чи порошкоподібній формі.

Однією з причин, через яку на цей вид тероризму звертають особливу увагу правоохоронні органи, є надзвичайна складність встановлення його прояву. По-перше, це пов’язано з тим, що за професійного підходу злочинців майже неможливо встановити причину смерті людини, яка стала ціллю терористів. Радіоактивне випромінювання при певних дозах не викликає променевої хвороби, ознаки якої розпізнавані, а ініціює виникнення “звичайних” злоякісних утворень. При цьому виникла пухлина може бути наслідком великої кількості причин, і за її виглядом і характером неможливо встановити істину. По-друге, завдяки мініатюрності джерело випромінювання можна легко закамуфлювати і без будь-яких проблем розмістити під кришкою письмового стола, на килимі, у кріслі, сидінні автомобіля тощо. Саме з цієї причини сьогодні у багатьох країнах установлюють спеціальні системи радіаційного контролю в державних установах, великих компаніях.

На відміну від аварійної ситуації, коли виробничий персонал і населення можуть бути попереджені про радіаційний вплив службами радіаційної безпеки, МНС України та іншими установами заздалегідь чи за фактом виявлення, і є можливість вжити захисних заходів, терористичний акт з радіаційним впливом можна здійснити раптово, швидко, приховано і в непередбачуваному та неочікуваному місті.

Таким чином, протидія нелегальним перевезенням подільних матеріалів набуває особливого значення не тільки у зв’язку з імовірністю несанкціонованого виробництва зброї масового знищення та активізацією боротьби з міжнародним тероризмом, а й з огляду на можливість використання радіоактивних матеріалів злочинними угрупованнями з метою позбавити життя конкретну особу. Численні спроби перетину державного кордону України з радіоактивними матеріалами свідчать про те, що зацікавленість різних злочинних угруповань у радіоактивних матеріалах зростає. Та незважаючи на це, відповідного реагування з боку держави на це немає.

10.1.3. Проблеми правового регулювання при розкритті і розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами

Згідно з п. 1.8 Правил забезпечення зберігання ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241) радіоактивні матеріали — це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

У Кримінальному кодексі України виокремлено ряд злочинів, що стосуються дій з подільними матеріалами. Зокрема у ст. 261 “Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення”, ст. 265 “Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами”, ст. 266 “Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали”, ст. 267 “Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами”, ст. 274 “Порушення правил ядерної та радіаційної безпеки” та інших, у тому числі й тих, які стосуються охорони навколишнього середовища.

Законодавча база України з питань регулювання відносин, пов’язаних з виготовленням, використанням, перевезенням, зберіганням і знищенням радіоактивних матеріалів, визначається потребами безпечної експлуатації АЕС та наслідками Чорнобильської катастрофи. Тобто законодавча база, яка мала б регулювати відносини в сфері ядерної та радіаційної безпеки, застаріла. Не відповідає вимогам і сучасна процесуально-правова база боротьби зі злочинністю, пов’язаною з використанням радіоактивних речовин. Так, складна ситуація склалася щодо правової регламентації дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, пов’язаною з незаконним поводженням з радіоактивними матеріалами.

Так, на сьогодні можна виокремити такі проблеми, які існують у діяльності правоохоронних органів при виявленні радіоактивних матеріалів:

1. Забезпечення безпеки життя та здоров’я працівників правоохоронних органів, які мають безпосередній контакт з радіоактивними матеріалами при обшуку, огляді приміщення та вилученні цих матеріалів. До відома працівників міліції не доводяться елементарні дії із захисту від ураження радіоактивними матеріалами. Незнання реального ступеня загрози при контакті з подільними матеріалами та ігнорування запобіжних заходів може завдати серйозної шкоди їх здоров’ю. При виїзді на місце подій у працівників правоохоронних органів мають бути атестовані дозиметричні прилади. При цьому також є обов’язковим профілактичний огляд працівників після проведення слідчих дій.