При експертизі подільних матеріалів слід враховувати ступінь їх соціальної небезпеки, що визначається можливістю використання для виготовлення зброї масового знищення або ж як джерело радіоактивного забруднення. Для цього слід встановити ізотопний склад речовини, аналізуючи радіоактивне випромінювання за типом розпаду та відповідний спектр ядерних частинок.
Визначення складу і сертифікація подільних матеріалів потребує розробки та впровадження методики виконання вимірів їх ідентифікаційних ознак. Раніше такі вимоги регламентувалися Додатком 4 ГОСТ 8.505-84, що вирізняв три елементи: метод, засоби і правила вимірювання ідентифікаційних ознак матеріалів.
Відомо, що α-, β- та γ-спектри випромінювання (розподіл ядерних частинок за енергіями) є достатньою ідентифікаційною ознакою подільних матеріалів. Окремо вони мають різні інформаційні можливості для ідентифікації конкретних ізотопів, що зумовлено фізикою процесів, які супроводжують емісію ядерних частинок. Так, в-спектри характеризують процеси перетворення нейтрона в протон і навпаки та належать до слабкої взаємодії ядерних частинок. Загальною характеристикою β-спектрів є їх плавність і наявність для β-активного ізотопу максимальної енергії Ем, на якій спектр обривається.
У більш як 200 нуклідів спостерігається α-розпад, усі важкі ядра з масовим числом А > 209 нестабільні і розпадаються, випромінюючи α-частинку. На відміну від спектрів β-розпаду, в енергетичному спектрі α-частинок (4-8 МеВ) часто зустрічається так звана тонка структура, зумовлена переходом ядра із збудженого в основний стан з випромінюванням γ-кванта, що поліпшує достовірність їх ідентифікації. Іншими ознаками є періоди напіврозпаду Т1/2 важких α-випромінюючих ядер, які лежать в широких межах, та питома активність за α-розпадом. Комплексний аналіз цих параметрів дає достатні можливості для забезпечення потрібної вибірковості аналізу.
Наявність нейтронного випромінювання є достатньою ознакою присутності в зразках подільних матеріалів, адже нейтрони утворюються як у процесі поділу (миттєві нейтрони), так і в результаті емісії з продуктів поділу (запізнілі нейтрони). В першому разі спектр випромінювання нейтронів поділу має плавну залежність від енергії, параметри якої можна використати для визначення сорту подільного матеріалу. Спектр запізнілих нейтронів, отриманих після активації важких ядер α- або γ-випромінюванням, містить тонку структуру, зумовлену наявністю кількох груп нейтронів з різними періодами напіврозпаду. Ідентифікація подільного матеріалу за цими ознаками можлива лише в лабораторних умовах з використанням складних систем детектування та обробки часових залежностей нейтронної активності.
Визначення ізотопного складу речовини за її γ-спектрами покладено в основу ідентифікаційних методик. Справді, спектр γ-випромінювання атомних ядер визначається структурою енергетичних рівнів їх одночастинкових станів (протонів, нейтронів) і містить набір характеристичних ліній, розташування та інтенсивність яких є індивідуальними для конкретного нукліда. Висока проникна здатність γ-квантів спрощує розробку детекторів і спектрометрів у-випромінювання, в тому числі і високотемпературних. Наявність вичерпної бази даних апаратурних γ-спектрів, отриманих для спонтанних і стимульованих реакцій поділу важких ядер, створює можливості автоматизації процесу їх визначення в складі подільних матеріалах.
Слід врахувати, що окремі характеристики ядерного випромінювання, такі, як нейтронна активність та спектри β-випромінювання, можуть служити якісною ознакою подільного матеріалу, тоді як спектри α- та γ-випромінювання дають змогу з великою точністю встановити його кількісні ознаки за ізотопним складом.
Аналіз ізотопного складу подільних матеріалів може дати інформацію про те, чи є вони природними або штучними об’єктами. Для перших характерним є збереження стану ізотопної рівноваги в межах ланцюжків радіоактивного розпаду, наприклад, 235U (231Th, 231Pa), 238U (234Th, 234mPa, 234U, 230Th), 232Th (228Ra, 228Ac, 228Th, 224Ra). Хімічна переробка, процес збагачення або використання подільних матеріалів як ядерного палива приводить до порушення радіоактивної рівноваги. Так, нукліди 231Pa, 230Th відсутні в урані відразу після переробки руди й отримання сполук урану UF6, UO2. Для експертизи зразків ядерного палива блоків типу ВВЕР важливим є аналіз ізотопного складу 235U, 239Pu, 241Pu. Для ядерного палива контроль вигорання здійснюється також за допомогою порівняння активностей ізотопів 134Cs/137Cs.
Слід зауважити, що ізотопи-маркери вибирають з усієї суми продуктів поділу згідно з умовою високого виходу ядерних частинок на акт поділу та наявності високоенергетичних компонентів спектра γ-випромінювання.
Для підвищення достовірності ідентифікації подільних матеріалів зразки активізують пучками нейтронів або гальмівним γ-випромінюванням з максимальною енергією E > 6-8 МеВ з подальшим дослідженням продуктів поділу. Такі дослідження можна здійснити лише з використанням ядерно-фізичної установки, зокрема, прискорювача електронів. Параметри електронного прискорювача-мікротрона М30 в ІЕФ НАН України (енергія прискорених електронів М30 становить 1-25 МеВ при силі струму до 20 мкА) дають змогу формувати потоки фотонейтронів до 109-1010 н/c та потужні γ-пучки для активаційних експериментів. Нейтронно-активаційні експерименти в ІЕФ НАН України здійснюють також на нейтронному стенді, що містить Pu-α-Be джерело швидких (2-4 Мев) нейтронів з виходом 2,73-106 н/с.
Один із методів визначення концентрації радіоізотопів у досліджуваних зразках — це метод γ-спектрометрії, на базі сцинтиляційних і напівпровідникових детекторів. Метод ядерної γ-спектрометрії є аналогом атомно-адсорбційного методу, що широко використовується в експертній практиці. Наявність у спектрах γ-випромінювання конкретного ізотопу набору характеристичних ліній, індивідуальних за енергетичним положенням та інтенсивностями, вирішує завдання його ідентифікації для складних сумішей.
Основні γ-випромінювачі ряду 238U — це 214Pb та 214Bi. На їх частку припадає близько 98 %. У ряді 232Th основні випромінювачі — це 228Ac, 212Pb, 212Bi та 208Tl, частка яких становить приблизно 98 % випромінювання ряду. Причому частка 208Tl — близько 52,1 %, а 228Ac — 31 %. На частку у-випромінювання ряду 235U припадає приблизно 2 % випромінювання ряду урану. Основні γ-випромінювачі ряду 235U — це 211Pb (майже 19 %) та 235U (близько 17 %). Тому ці елементи найчастіше використовують як реперні при аналізі досліджуваних об’єктів.
Підсумовуючи викладене, можна сказати, що синтез науки і техніки дає змогу вдосконалювати наявні та створювати нові засоби виробництва. Безумовно, поява нових засобів, які є втіленням науково-технічних досягнень, сприяє підвищенню ефективності реалізації завдань в окремій сфері суспільного життя. Одна з них — це сфера суспільних відносин, зумовлених боротьбою зі злочинністю. Проникнення в неї сучасних науково-технічних засобів, розробка специфічних приладів, апаратів та прийомів роботи з ними, всебічне впровадження у практику розслідування і попередження злочинів призводить до виникнення низки проблемних питань, що потребують невідкладного розв’язання.
Особливу увагу привертають питання щодо результатів застосування науково-технічних засобів у доказуванні в кримінальному процесі. З’ясування цього центрального проблематичного питання дасть повніше уявлення про роль і місце науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві.
Проблеми використання різноманітних науково-технічних засобів у сфері боротьби зі злочинністю тривалий час залишалися поза увагою науки кримінально-процесуального права. Дослідження здебільшого здійснювали у розрізі криміналістичної науки. Відсутність аналізу цих питань негативно впливає на формування нормативно-правової бази, яка регулює відносини, пов’язані із застосуванням науково-технічних засобів у процесі розслідування злочинів. Внаслідок цього неможливо повною мірою використати одержані результати в практичній діяльності правоохоронних органів.
Таким чином, спектроскопічні дослідження подільних матеріалів дають можливість встановити достатні ідентифікаційні ознаки (ізотопний склад, співвідношення хімічних компонентів, питому активність тощо) подільного матеріалу, затриманого в результаті оперативної діяльності. В свою чергу, за наявності відповідного банку даних апаратурних спектрів такі ознаки дають змогу зробити висновки не лише про ступінь соціальної небезпеки конкретного подільного матеріалу, а й про характер технологічного циклу їх виготовлення та призначення, а в окремих випадках — встановити його географічну прив’язку.
З огляду на новизну злочинної діяльності, пов’язаної з подільними матеріалами, та відсутність досвіду попередньої роботи з ними виникає потреба додаткової регламентації дій правоохоронних органів як на оперативно-розшуковому, так і на експертно-криміналістичному етапах та вивчення правового досвіду роботи з подільними матеріалами в інших країнах.
Досягнення сучасної ядерної фізики яскраво показують її можливість сприяти боротьбі зі злочинністю у сфері незаконного поводження з радіоактивними матеріалами. При цьому в системі МВС України можливе створення відповідних відділень, які здійснювали б дослідження за цією категорією справ. Однак можливе їх функціонування і в структурі інших відділень. Нехтування цієї проблеми дає змогу активно розвиватися зазначеному виду злочинності саме в Україні.
Список використаної і рекомендованої літератури
1. Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30.06.95 № 255/95-ВР.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів» автора Біленчук П.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів“ на сторінці 88. Приємного читання.
