Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

• створення нових технічних засобів і тактичних прийомів;

• удосконалення структури криміналістичної методики, що робить її ефективнішою та економічнішою, розширює коло засобів доказування.

Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика і наука. Інколи до джерел також включають організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні і методологічні положення.

До організаційно-методичних і інформаційно-теоретичних положень належать вивчення та узагальнення слідчої практики, аналіз способів вчинення злочинів, методів розкриття і розслідування, що дає змогу формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини. Суть методологічних положень полягає в пізнанні механізму здійснення і в класифікації злочинів, закономірних зв’язків між елементами криміналістичної характеристики, у формуванні нових методів розслідування і розкриття злочинів, у розробці програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях. Усе це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.

4.1.2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики

Методика розслідування складається із двох основних частин:

• загальні наукові положення (поняття, завдання, методика, криміналістична характеристика, зміст і структура);

• окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окремих видів злочинів згідно з Особливою частиною (розділи I-ХХ) КК України, прийнятого у 2001 році).

Названі частини становлять структуру криміналістичної методики, яку необхідно відрізняти від структури окремих методик, розслідування різних видів злочинів, наприклад, убивств, дорожньо-транспортних злочинів, крадіжок тощо.

Загальні наукові положення (основи) методики — це вимоги та криміналістичні рекомендації, що ґрунтуються на законі, узагальнені слідчою практикою та сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. До них належать:

• дотримання законності;

• плановість розслідування;

• оперативність і швидкість розслідування;

• індивідуальність розслідування;

• взаємозв’язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;

• активне використання спеціальних знань і технічних засобів;

• використання допомоги громадськості.

Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень і наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину. Кожний злочин індивідуальний і його розслідування характеризується специфічними індивідуальними особливостями. Наприклад, розслідування розбійних нападів, убивств, учинених із застосуванням вогнепальної зброї, утворює окрему методику. Разом з тим кожен розбійний напад та його розслідування індивідуальні, як і вбивство із застосуванням вогнепальної зброї.

Однак для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми діяльності, які придатні для розслідування будь-якого іншого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі основні елементи:

• криміналістичну характеристику певного виду злочину;