Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Були спроби використати графологію для встановлення особи невідомого злочинця за залишеним ним листом, щоб, керуючись ознаками почерку, скласти опис його зовнішності з метою ідентифікації. Так, у 1722 р. І. Громан стверджував, що він може визначити за почерком зріст, будову тіла, голос, колір очей і рум’янець на щоках того, хто писав. У 1899 р. у книзі “Графологія” італійський криміналіст Ч. Ломброзо рекомендував використовувати особливості почерку як додаткові ознаки, що вирізняють “природженого злочинця”, він поділив почерк злочинців на дві групи — почерк убивць, розбійників, грабіжників та окремо почерк злодіїв. У 1930-1933 рр. асистентка Віденського університету Р. Візер опублікувала спеціальну монографію про почерк злочинців, що вчиняють статеві злочини. Радянські вчені С. Познишев, М. Терзієв проаналізували розвиток графології і дійшли висновку, що графологія немає наукового підґрунтя, тому її використання при судовій експертизі документів недоцільне. Хоча зазначили, що окремі дослідження графологів сприяли детальному вивченню різних (здебільшого загальних) ознак письма. Сучасні графологи співпрацюють з психіатрами і психологами, стверджуючи, що аналіз почерку (“графоаналіз”) дає змогу криміналістам збагнути внутрішній світ особи.

Незважаючи на загалом скептичне ставлення наукового товариства до графології, існує ряд професійних графологічних організацій за кордоном, наприклад, Французьке товариство графології, Американська асоціація аналізу почерку, Американське графологічне товариство, Американський фонд аналізу почерку, Міжнародне графологічне товариство. Графологію викладають в університетах Берліна, Гамбурга, Фрейбурга, Майнца, Кіля, Мюнхена, Гейдельберга. Найновіші курси графології читають у Сорбонні (Париж), у Цюріху, Базелі (Швейцарія), у Берліні (ФРН), у США — в Єльському університеті і Школі соціальних досліджень (Нью-Йорк) і різних психіатричних лікарнях, в Нідерландах та Ізраїлі (в одних університетах графологію читають після завершення курсу психології, в інших — як частину медичного курсу).

Однак у працях і напрямах діяльності різних авторів і графологічних організацій не ставилося завдання вивчення психофізіологічних характеристик та ознак нервової системи за параметрами почерку, не здійснювалися спеціальні експериментальні досліди з метою встановлення психофізіологічного портрета людини за її почерком, не залучався для проведення таких досліджень сучасний науково-технічний арсенал методів і засобів. Дослідження цих питань створює передумови для розкриття суті й особливостей психофізіологічних характеристик людини за почерком.

Постановка і вирішення завдання пізнання індивідуальних психофізіологічних характеристик людини за ознаками її почерку потребує цілком нового підходу до вивчення цього явища, що включає, як мінімум, такі умови:

• аналіз почеркознавчої практики;

• виявлення закономірностей утворення почерку конкретної людини;

• комплексне вивчення індивідуальних психофізіологічних характеристик людини із залученням сучасних методів експрес-діагностики.

Така дослідна робота в Україні здійснюється вже понад 35 років під керівництвом відомого вченого, досвідченого фахівця у цій галузі знань професора В. Лисиченка. На сьогодні виконано досить великий обсяг роботи з конструювання приладів, вибору методик, здійснення експериментів, розробки програмного забезпечення тощо. При цьому застосовується якісно новий підхід до реалізації цієї проблеми. Зазначене свідчить про актуальність цільового вивчення психофізіологічного портрета людини за її почерком, встановлення кардинально нових підходів до розв’язання цієї проблеми, що гарантує повноту і об’єктивність пізнання людини за ознаками почерку, відповідає потребам юридичної практики. Цей напрям досліджень має надзвичайно великі перспективи як у суто теоретичному, так і в практичному значенні, а тому потребує подальшого активного вивчення.

Г. Криміналістична одорологія. Запах у криміналістиці — це новий вид слідів, наукове дослідження яких уперше було здійснено А. Вінбергом, М. Салтевським, М. Сегаєм, В. Шикановим та ін. Сліди запаху докорінно відрізняються від трасологічних, тому що не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і нестандартні за своїми властивостями. Основними властивостями слідів запаху є: леткість, розчинність, адсорбція, розбавлення, дифузія. Криміналістичними ознаками слідів запаху, як вважає М. Салтевський, є такі: безперервність слідоутворення, рухомість структури, розсіюваність і ділимість.

Сліди запаху утворюють особливу групу, споріднену слідам-речовинам у трасології, але водночас відрізняються від них. За механізмом утворення їх можна поділити на дві підгрупи:

• сліди-джерела запаху;

• сліди-запахи.

Криміналістична одорологія — це розділ науки криміналістики, який досліджує закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і методи виявлення, збирання, дослідження і використання слідів запаху для отримання інформації з метою розкриття і розслідування злочинів. Найбільш правильним треба вважати визначення, запропоноване М. Салтевським: криміналістична одорологія — це галузь наукового знання, яка досліджує проблеми природи і механізм утворення запахових слідів, методи і технічні засоби їх використання з метою попередження і розкриття злочинів. Це галузь криміналістичної техніки, яка об’єднує знання про закономірності утворення, функціонування і зникнення слідів запаху і пов’язаних з ними явищ, яка розробляє методи, науково-технічні і біологічні засоби, криміналістичні прийоми і рекомендації виявлення, збирання, консервації, дослідження і використання одорологічної інформації з метою швидкого розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Криміналістична одорологія є порівняно молодою галуззю криміналістики. Тривалий час розробкою зазначених проблем займалися здебільшого судові біологи, хіміки, фізики, медики. Окремі відомості щодо слідів запаху можна знайти в різних розділах криміналістики, судової медицини, адміністративного права, оперативно-розшукової діяльності й інших наук, але єдиної теоретичної основи вони не мали. Лише починаючи з 60-х років ХХ ст. одорологічними проблемами в широкому сенсі зайнялися вчені-криміналісти. Дослідження В. Безрукова, А. Вінберга, М. Гучка, А. Кавалеріса, В. Ленко, М. Майорова, М. Салтевського, В. Сало, В. Снєткова, К. Сулімова, В. Старовойтова, М. Тарнаєва, В. Шиканова та інших учених і практичних працівників започаткували глибокі теоретичні і експериментальні роботи щодо використання запахів у процесі розкриття злочинів.

Нині на основі даних криміналістичної одорології вирішується досить широке коло питань. Так, тільки за допомогою біологічного детектора реалізуються такі практичні завдання: вибір речей; вибір людини за запахом її речей; одорологічний вибір; пошук наркотичних речовин; виявлення наркотичних речовин; слідова робота; робота зі спеціальним препаратом; затримання озброєних злочинців; охорона різних об’єктів; патрулювання тощо.

Зміст досліджень сучасної криміналістичної одорології можна систематизувати в три групи: методологічні, організаційні і практичні проблеми.

До методологічних проблем належать: розробка предмета криміналістичної одорології; пошук нових науково-технічних методів, засобів, тактичних прийомів дослідження запаху; вивчення механізму його утворення на складних поверхнях, а також нових матеріалів і речовин (адсорбентів) для його консервації;вирішення проблем, пов’язаних зі становленням криміналістичної одорологічної експертизи; розробка методик підготовки біодетекторів; вирішення низки ідентифікаційних і неідентифікаційних питань дослідження запаху в криміналістичній практиці.

Реалізація організаційних проблем передбачає створення криміналістичних одорологічних лабораторій у великих практичних підрозділах; запахотек і картотек (банків) запаху в УВС і райвідділах; формування служби криміналістичної одорології, яка включає експертну і кінологічну службу; вирішення питань про створення спецкурсів, підручників, навчальних посібників, введення в навчальний процес зазначеної дисципліни; організації спеціальних курсів, шкіл, училищ для підготовки і перепідготовки кінологів, експертів-криміналістів, працівників оперативних служб.

До практичних аспектів належить впровадження одорологічного методу, який давав би змогу вирішувати питання ідентифікаційного (ототожнення людини за запахом) і неідентифікаційного (інші дослідження) плану, з метою його використання в оперативно-розшуковій, слідчій і організаційно-керівній діяльності правоохоронних органів.

Досліджуючи запах і явища, які виникають у процесі взаємодії злочинця з навколишнім середовищем, криміналістична одорологія використовує дані інших наук — біології, хімії, фізики, радіоелектроніки, які розробляють методи і засоби аналізу молекул речовин і використовують ці дані та положення для вирішення своїх особистих завдань.