РОЗДІЛ III ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

135.5.10. суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

135.5.11. доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155–161 цього Кодексу;

135.5.12. доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

135.5.13. дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу;

135.5.14. інші доходи платника податку за звітний податковий період.

135.1. Коментована стаття регулює порядок визначення доходів, які збільшують базу оподаткування податком на прибуток. Всі доходи платника податку на прибуток розподіляють на дві групи:

— доходи від операційної діяльності;

- інші доходи.

Згідно зі статтею 137.1 Податкового кодексу доходи визнаються за принципом нарахувань, що уніфікує визнання доходів у бухгалтерському і податковому обліку згідно зі ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»[79], в якій зазначено, що бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких принцип нарахування і відповідності доходів і витрат, тобто відображення доходів і витрат у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Однак принцип нарахування не є єдиним методом визначення доходів. До окремих видів доходів застосовується принцип касових надходжень. До таких доходів належать, зокрема, суми штрафів, неустойки чи пені, отриманої за рішенням сторін договору або відповідних держорганів, суду, а також дохід на суму отриманих коштів цільового фінансування з бюджету.

По окремих операціях особливого виду (ст. 153) до доходів включаються лише позитивне значення — як різниця між доходами та витратами по таких операціях. Склад інших доходів визначається відповідно до п. 135.5 ПКУ

У формі декларації з податку на прибуток дохід від операційної діяльності відображають у рядку 02, а інші доходи у рядку 03 та розшифровують у додатку ІД.

135.2. Коментований пункт розкриває базову умову визначення доходу. Відповідно до норм зазначеної статті доходи визначаються на підставі первинних документів, які підтверджують отримання платником податку на прибуток доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів відповідно до вимог розділу ІІ Податкового кодексу.

Документи, які засвідчують факт виникнення доходів, повинні відповідати вимогам статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо відображення відомостей про господарську операцію та підтверджувати її здійснення. Незалежно від того, яку форму первинного документа обрав платник податків — типову чи індивідуально розроблену, первинний документ повинен містити всі обов’язкові реквізити, зазначені в п. 2 ст. 9 цього закону.

Тип первинного документа, на підставі якого визнається факт здійснення операції та визначається сума доходу, залежить від виду діяльності та оформлення договірних відносин між контрагентами. Так, у випадку здійснення операцій постачання товарів, первинними документами, які свідчать про виникнення доходів, можуть вважатися накладні, товарно-транспортні накладні, при здійсненні робіт або наданні послуг — акти виконаних робіт. У сфері роздрібної торгівлі такими документами виступають звіти РРО. Для платників податків, які визнають дохід за методом касових надходжень, такими документами будуть касові ордери, звіти РРО, виписки банку. В окремих випадках доходи можуть визначатися розрахунковим шляхом, для цього складається відповідний розрахунок.

135.3. Коментований пункт утверджує принцип одноразового включення доходів до бази оподаткування. Можливість подвійного включення доходів до бази оподаткування може бути зумовлена наступними причинами:

1. Допущення технічних помилок при веденні бухгалтерського обліку та/ або податкових розрахунків та складанні податкових декларацій з податку на прибуток. Якщо така помилка призвела до перекручення даних у звітності, то платник податку зобов’язаний її виправити одним із наступних способів. Першим способом можна скористатися тоді, коли термін подачі декларації за період, у якому допущена помилка, не закінчився. Тоді можна подати нову звітну декларацію. Якщо помилка призвела до заниження суми податку на прибуток, необхідно буде заплатити штраф у розмірі 3 % від суми недоплати заниженого податкового зобов’язання. Другий спосіб доступний до використання, якщо термін подачі декларації за період, в якому допущена помилка, минув. Тоді платник податку може подати уточнюючий розрахунок і у випадку, якщо помилка призвела до заниження податкових зобов’язань, сплатити штраф у розмірі 5 % від суми недоплати.

2. Помилка можлива у тому випадку, якщо операція отримання доходу складається з двох частин: відвантаження товарів (надання послуг, робіт) та отримання компенсації. При цьому для платників, дохід яких визначається за датою нарахування доходу, операція отримання коштів або іншої компенсації не призводить до виникнення нових доходів. Для платників, дохід яких визначається за датою отримання компенсації (касовий метод), операція нарахування доходу не призводить до виникнення нових доходів.

3. При визначенні або коригуваннях доходу та його розмежуванні по різних податкових періодах, наприклад, при врегулюванні сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до статті 159 Податкового кодексу.

135.4. Коментований пункт регулює порядок визначення вартісної величини доходів. Згідно з нормами цієї статті дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, у т. ч. при зменшенні зобов’язань.

В окремих випадках дохід з метою оподаткування від операційної діяльності визначається за звичайними цінами[80]. До таких випадків належать: