РОЗДІЛ II АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)

Варто також зазначити, що у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (розрахунку), такий платник податків зобов’язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

У п. 56.12 по окремих рішеннях контролюючого органу визначено більший строк оскарження. Якщо орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу державної податкової служби протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення або відповіді органу державної податкової служби на скаргу.

Зазначений тридцятиденний термін для оскарження поширюється на:

1) суми податкового зобов’язання із земельного податку, нарахованого громадянам-власникам земельних ділянок та землекористувачам;

2) суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого фізичним особам — суб’єктам господарювання, громадянам, іноземним громадянам та особам без громадянства на підставі подання ними декларацій про очікувані або про фактично одержані доходи;

3) рішення про:

— розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації;

— встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань платника податку, що реорганізовується;

— поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших платників податків, тощо.

Однак оскарження сум податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб, визначених органом державної податкової служби за результатами виявлених перевірками недостовірних даних, заявлених суб’єктом господарювання у деклараціях про одержані доходи та здійсненні витрати (перевіркою виявлені порушення податкового законодавства), здійснюється протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу.

Податкові вимоги і рішення про: заборону здійснення операцій із заставленими активами платника податків; погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації; продаж активів, що перебувають у податковій заставі; самостійне визначення органами державної податкової служби складу активів, що підлягають продажу (акт опису); арешт активів; дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань за ініціативи органу державної податкової служби можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такого рішення, або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу.

Суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосування яких законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу.

Якщо останній день строків, зазначений у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, тоді останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Дана норма стосується усіх, без винятку, строків, що відносяться до цієї статті.

Дана норма надає правові підстави для продовження строків подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу.

Граничні строки для подання заяв про перегляд рішень органів державної податкової служби підлягають продовженню керівником органу державної податкової служби (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків (докладніше див. коментар п. 102.6):

— перебував за межами України;

— перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

— перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

— мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав, або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

— був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.