РОЗДІЛ II АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)

Відповідальність платника податків за повторну протягом року бездіяльність, тобто за повторне неподання податкових декларацій (розрахунків), цим пунктом ст. 120 не передбачена і тому така бездіяльність, незалежно від наявності чи відсутності ознаки повторності, має кваліфікуватися за абз. 1 п. 120.1 ст. 120 ПК.

Суб’єктами кваліфікованого правопорушення та відповідальності є лише платники податків. Інші особи, зобов’язані нараховувати та сплачувати податки, збори в абзаці третьому пункту 120.1 (на відміну від абзацу першого цього пункту), не зазначені як суб’єкти правопорушення і відповідальності за цією нормою.

120.2. Абзацем другим пункту 50.1 статті 50 ПК передбачено, що коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків повинен зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За таких умов він має право не надсилати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, в якій виявлені помилки (див. ком. до ст. 50 ПК).

Крім того, відповідно до пункту а) абз. 3 п. 50.1 якщо платник податків надсилає уточнюючий розрахунок, він має сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

У випадку ж відображення суми недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, платник податків має збільшити цю недоплату на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Таким чином, склад цього правопорушення утворює два акта бездіяльності в їх єдності:

— платник податків не надсилає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, в якій він самостійно виявив помилки, або надсилає такий розрахунок але не сплачує суму недоплати та штраф;

— цей платник податків не відображає суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, або відображає суму недоплати але не збільшує її на суму штрафу.

Притягнення до відповідальності можливе після завершення першого податкового періоду після періоду, протягом якого були самостійно виявлені помилки у податковій декларації, і зафіксований факт бездіяльності щодо обов’язків, зазначених у п. 50.1 ст. 50 ПК.

Суб’єктом вчинення правопорушення та відповідальності за нього є платник податків.

В абз. 3 п. 120.2 підтверджується відсутність складу правопорушення у випадках самостійного донарахування суми податкових зобов’язань і самостійної сплати штрафу у порядку, встановленому п. 50.1. (Щоправда постає питання про заохочувальну цінність цього припису з огляду на те, що сума штрафу як санкції за податкове правопорушення не більше суми самостійно нарахованого і сплаченого штрафу).

Стаття 121. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

121.1. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

121.1. Абзаци перший і другий цього пункту встановлюють відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися у таких формах:

— незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 ПК строків їх зберігання;

— незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 ПК строків їх зберігання та ненадання такими платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК;

— ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК.

Первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ст. 9 вказаного Закону).

Для виявлення об’єктивних ознак правопорушення слід звернутися до ст. 44 ПК, яка містить вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Зокрема, платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, не менш як 1 095 днів з моменту подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з моменту передбаченого ПК граничного строку подання такої звітності (див. коментар до ст. 44 ПК).