РОЗДІЛ XVII ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Урахування розподілу лісів за поясами і розрядами (331.4) є однією з основних обов’язкових умов при застосуванні ставок збору за заготівлю деревини. Порядок розподілу лісів за поясами встановлено у п. 331.5 (331.5.1-331.5.2), а за розрядами — п. 331.6.

При розподілі лісів за поясами (331.5.1) до першого поясу віднесено усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області.

У пункті 331.5.2 зазначено ліси, які віднесено до другого поясу, а саме: ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

Для кожного кварталу (урочища) встановлюється певний розряд (з 1 по 5), який обов’язково враховується при застосуванні ставок збору при заготівлі деревини. Основним критерієм, що впливає на визначення розряду, є відстань між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею (331.6).

Підпунктами 331.7.1-331.7.2 пункту 331.7 статті 331 цього Кодексу встановлено коефіцієнти, якими коригується відстань від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею, яка, у свою чергу, визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за зазначеними коефіцієнтами (для лісів: з рівнинним рельєфом — 1,1; з горбистим рельєфом та зайнятих болотами — 1,25; з гірським рельєфом — 1,5).

Пунктом 331.8 чітко врегульовано поняття «пункт відвантаження деревини залізницею», яким може бути пункт, а саме залізнична станція, роз’їзд, де дозволено здійснення відвантаження деревини. У цій статті відсутня вимога щодо наявності в таких пунктах відповідних складів, тобто таке відвантаження здійснюється незалежно від їх наявності.

Кодексом (п. 331.9) передбачено можливість зміни розподілу лісів за розрядами. Так, зміна розподілу лісів за розрядами може здійснюватися у випадку закриття діючих або відкриття нових пунктів відвантаження деревини або у випадку виявлення порушення порядку такого розподілу.

Пунктом 331.10 визначено конкретні розміри відрізків стовбура дерев лісових порід, за якими їх можна віднести до великої, середньої і дрібної деревини, для правильного застосування ставок збору. Цим самим пунктом до дров’яної деревини віднесено сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні). Крім того, пунктом передбачено обов’язок донарахування збору (у розмірі 70 відсотків установлених пунктами 331.1 та 331.2 цієї статті ставок збору за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи) на дровяну деревину, використану для технологічних потреб.

Законодавцем встановлено ставки збору за ділову і дров’яну деревину липи (пунктами 331.1 та 331.2 цієї статті) — без урахування кори, а за дров’яну деревину решти лісових порід — з корою.

Серед інших особливостей, урегульованих цим пунктом, також необхідно зазначити про застосування зменшених розмірів ставок збору (встановленого за дров’яну деревину відповідної лісової породи) за ліквід з крони і за порубкові залишки, що підлягають використанню.

Зменшені ставки збору визначено і на деревину, заготовлену під час вибіркових рубок. При цьому встановлено, що знижки у відсотках обчислюються з кожної ставки збору окремо.

Пунктом 331.11 визначено право Верховної Ради АР Крим, обласних Київської та Севастопольської міських рад встановлювати ставки збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань і використання корисних властивостей лісів. При цьому під другорядними лісовими матеріалами розуміють заготівлю живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, що можуть бути передбачені нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); під побічними лісовими користуваннями — заготівлю сіна, випасання худоби, розміщення пасік (яке є безоплатним), заготівлю дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівлю очерету та інших побічних лісових користувань, що можуть бути передбачені нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства).

Звертаємо увагу, що оскільки ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів у цьому Кодексі визначені в абсолютних значеннях, то до Верховної Ради України (згідно з нормами абзацу 9 підпункту 4 розділу XIX «Прикінцеві положення») щорічно у термін до 1 червня вноситься проект закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції, то платники податків зобов’язані щороку відслідковувати зміну ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Стаття 332. Порядок обчислення збору

332.1. Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

332.2. Сума збору обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

332.3. Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитку, підлягає перерахунку суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений в лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.