РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

Слід зазначити, що аналізоване обмеження стосується не тільки видобутку корисних копалин, але й їх реалізації. Виходячи з цього, не можуть бути платниками єдиного податку також суб’єкти підприємницької діяльності, які самі не видобувають корисні копалини, а здійснюють операції щодо їх реалізації (продажу, поставки й т. ін.);

6) діяльність у сфері фінансового посередництва може здійснюватися як фінансовими установами (які відповідно до підпункту 291.5.4 пункту 291.5 цієї статті не можуть бути платниками єдиного податку), так і іншими суб’єктами господарювання.

Фінансове посередництво (крім фінансового посередництва, здійснюваного фінансовими установами) класифіковане КВЕД (ДК 009:2010) у секції К «Фінансова та страхова діяльність» та включає в себе такі класи:

— 64.20 — діяльність холдингових компаній;

— 64.30 — трасти, фонди та подібні фінансові суб’єкти;

— 64.91 — фінансовий лізинг;

— 64.92 — інші види кредитування;

— 64.99 — надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

Крім того, фінансове посередництво в сфері страхової діяльності класифіковане КВЕД ДК 009:2010 у групах:

— 65 — страхування, перестрахування та недержавне пенсійне забезпечення, крім обов’язкового соціального страхування;

— 66 — допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування.

Відповідно до КВЕД ДК 009:2005 цей вид діяльності віднесений до групи 65.2 Секції І «Фінансова діяльність» та включає в себе такі підкласи:

— 65.21.0 — фінансовий лізинг — придбання основних засобів із подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів;

— 65.22.0 — надання кредитів (надання позик небанківськими фінансовими установами (такими, як кредитні спілки чи іншими), які не здійснюють діяльність з грошового посередництва: надання споживчого кредиту, портфеля довготермінового фінансування промисловості тощо; надання кредиту організаціями іпотечного кредитування, які не отримують вкладів; факторингові послуги; послуги лихварів);

— 65.23.0 — інше фінансове посередництво — інші види фінансового посередництва (крім надання позик), пов’язані, в основному, з розміщенням фінансових коштів (капіталовкладення в цінні папери, наприклад, акції, облігації, векселі, цінні папери довірчих товариств та траст-фондів, інвестиційні фонди і компанії тощо; операції з цінними паперами, які виконуються дилерами за власний рахунок; операції зі зливками золота на фінансових ринках; капіталовкладення у власність, які здійснюють, головним чином, за рахунок інших фінансових посередників (наприклад, траст-компаній); укладання свопів, опціонів та інших арбітражних операцій; діяльність ломбардів).

КВЕД ДК 009:2005 також визначає фінансове посередництво в сфері страхової діяльності у групах: 66 — страхування, що включає довгострокове та короткострокове покриття страхових ризиків з елементом заощаджень або без нього та 67 — допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування, що включає надання послуг, що відносяться до фінансового посередництва або тісно пов’язані з ним, крім надання самих послуг фінансового посередництва.

Із загального обмеження щодо фінансового посередництва для платників єдиного податку існує чотири виключення, які стосуються фінансового посередництва у страхуванні. Це обмеження не поширюється на:

— страхових агентів. Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» страхові агенти — фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору-доручення із страховиком.

— сюрвей’єрів, під якими згідно з підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 цього Кодексу розуміються фізичні або юридичні особи, які здійснюють обстеження об’єкта перед прийняттям його на страхування та після настання страхового випадку, а також зясовують причини страхової події;

— аварійних комісарів — фізичних або юридичних осіб, які з'ясовують причини настання страхового випадку, визначають розмір збитків і відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим законодавством (підпункт 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 цього Кодексу);