РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

36) послуги перукарень;

37) ритуальні послуги;

38) послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством;

39) послуги домашньої прислуги;

40) послуги, пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.

291.1. Починаючи з 1 січня 2012 року, всі основні норми щодо законодавчого врегулювання як спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, так і справляння єдиного податку сконцентровані в главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що до цієї дати правові засади спрощеної системи оподаткування містилися в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[365] з урахуванням норм Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»[366]. Основна причина такого становища полягала в тому, що ст. 1 Указу № 727 було встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовувалася для тих суб’єктів малого підприємництва, які відповідали встановленим критеріям платників єдиного податку. Визначення терміна «суб’єкт малого підприємництва» та критерії віднесення суб'єктів підприємницької діяльності до цієї групи містилися в Законі № 2063-ІІІ. Це призводило до існування дворівневої системи умов застосування спрощеної системи: для переходу на єдиний податок особа мала відповідати як вимогам до суб’єктів малого підприємництва (статті 1 та 2 Закону № 2063), так і критеріям платників єдиного податку (статті 1 та 7 Указу № 727).

291.2. У даному пункті наведене визначення ключових ознак спрощеної системи як спеціального податкового режиму. Таких ознак виділено дві:

по-перше, єдиний податок заміняє частину податків та зборів, що сплачуються за загальною системою оподаткування, причому вичерпний перелік таких податків та зборів врегульований пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу;

по-друге, спрощена система оподаткування передбачає ведення спрощеного обліку та звітності, що є суттєвою перевагою цього спеціального податкового режиму, оскільки ведення обліку та складання звітності за тими податками й зборами, що замінюються єдиним податком, є доволі трудомісткими процесами.

291.3. Цим пунктом встановлена альтернативність застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності будь-яким платником за наявності двох регламентованих главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України умов:

— відповідність усім вимогам, що встановлені для платників єдиного податку;

— реєстрація особи платником єдиного податку в установленому порядку.

291.4. У даному пункті наводиться класифікація суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на чотири групи платників єдиного податку з урахуванням таких критеріїв, як чисельність найманих працівників, масштаб діяльності за показником обсягу річного доходу та здійснювані види господарської діяльності (табл. 291.4.1).

Таблиця 291.4.1

Класифікація платників єдиного податку

Порівняльний аналіз свідчить про наявність позитивних зрушень та певну лібералізацію вимог до платників єдиного податку (порівняно зі спрощеною системою, що діяла до 01.01.2012 р.).

Гранично-припустима кількість найманих працівників для фізичних осіб — платників єдиного податку збільшена вдвічі — з 10 до 20 осіб.

Лібералізовані також вимоги до масштабів діяльності платників єдиного податку:

— по-перше, граничний масштаб діяльності з 1 січня 2012 р. вимірюється не виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а обсягом отримуваного доходу. Оскільки відповідно до статті 292 цього Кодексу в обсяг доходу (на відміну від виручки) не включаються суми податку на додану вартість, перехід до нового показника в цьому обмеженні забезпечує відповідне збільшення дозволених масштабів діяльності;