РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

7) у випадку застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.7 статті 291 цього Кодексу, а саме: розрахунків виключно у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), — в останній день податкового (звітного) періоду, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

299.15.1. Даним підпунктом встановлено зобов’язання суб’єкта господарювання повернути у десятиденний строк анульоване (згідно з пунктом 299.15 цієї статті) свідоцтво платника єдиного податку до органу державної податкової служби, який його видав.

299.16. Даним підпунктом встановлено підставу для анулювання свідоцтва платника єдиного податку у випадку виявлення органами державної податкової служби під час проведення перевірок порушень даним платником вимог, встановлених цією главою, якою є акт вищезазначеної перевірки.

299.17. Цим підпунктом визначено порядок погашення податкового боргу, що виник внаслідок обставин, зазначених у пункті 299.15 цієї статті, та не був погашений після анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Так, погашення вищезазначеного податкового боргу повинно здійснюватися у порядку, встановленому главою 9 розділу II цього Кодексу.

Стаття 300. Відповідальність платника єдиного податку

300.1. Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

300.1. У даному пункті встановлюється відповідальність платників єдиного податку, що застосовують спрощену систему оподаткування, за правильність нарахування, своєчасність подання податкових декларацій та сплати єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Так, згідно з главою 11, розділом II цього Кодексу, платники єдиного податку несуть відповідальність:

— за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності — згідно зі статтею 120 розділу II цього Кодексу;

— за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи — згідно зі статтею 121 розділу II цього Кодексу;

— за порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою — підприємцем — згідно зі статтею 122 розділу II цього Кодексу. Слід зазначити, що згідно з пунктом 122.1 статті 122 цього Кодексу (у редакції Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI), несплата (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку 1 та 2 групи (визначеними підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу), авансових внесків з єдиного податку в порядку та у строки, визначені пунктом 295.1 статті 291 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до статті 293 цього Кодексу;

— за порушення правил сплати (перерахування) податків — згідно зі статтею 126 розділу II цього Кодексу;

— за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати — згідно зі статтею 127 розділу II цього Кодексу.

ГЛАВА 2. ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК

Стаття 301. Платники податку

301.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

особу, утворену шляхом перетворення.