РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

292.13. Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

292.14. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

292.15. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

292.16. Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв’язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

292.1. Даним пунктом визначено поняття доходу платника єдиного податку, яке має дещо різне тлумачення залежно від приналежності певного платника єдиного податку до фізичних осіб-підприємців чи до юридичних осіб, а саме:

1) для фізичної особи — підприємця, що є платником єдиного податку, до складу доходу включається:

— дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

— дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в матеріальній або нематеріальній формі (визначеній пунктом 292.3 цієї статті), тобто в вигляді суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартості безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Однак слід звернути увагу на те, що не включаються до складу доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку отримані ним пасивні доходи (визначення цього терміна міститься у підпункті 14.1.268 розділу І цього Кодексу), а саме: проценти (визначення яких згідно з 14.1.206 розділу І цього Кодексу), дивіденди (визначення терміна — підпункт 14.1.49 розділу І цього Кодексу), роялті (визначення терміна — підпункт 14.1.225 розділу І цього Кодексу), страхові виплати і відшкодування (визначення цих термінів міститься у статті 9 Закону України «Про страхування»[382]), а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи, що є платником єдиного податку, до складу доходу включається:

— будь-який дохід, зокрема дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

— будь-який дохід, зокрема дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в матеріальній або нематеріальній формі (визначеній пунктом 292.3 цієї статті), тобто у вигляді суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартості безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Тобто, базуючись на загальному понятті доходу, що міститься у підпункті 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 розділу І цього Кодексу, та, враховуючи специфіку застосування спрощеної системи оподаткування, під доходом платника єдиного податку слід розуміти — загальну суму доходу платника єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (а саме: суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартості безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг)) як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, за винятком доходів фізичної особи — платника єдиного податку, отриманих у вигляді пасивних доходів та доходів, отриманих ним від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Отже, до складу доходів платника єдиного податку відносять отримані доходи звітного періоду, які включають у себе як дохід від операційної діяльності, так і інші доходи.

При цьому дохід від операційної діяльності суб’єкта господарювання, що застосовує спрощену систему оподаткування (базуючись на нормах пункту 135.4 статті 135 розділу ІІІ цього Кодексу та враховуючи норми цієї статті), визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі (згідно з пунктом 292.4 цієї статті) винагороди повіреного (агента).

Інші доходи суб’єкта господарювання, що застосовує спрощену систему оподаткування, можливо визначити згідно з пунктом 135.5 статті 135 розділу ІІІ цього Кодексу, але при обов’язковому врахуванні обмежень, встановлених пунктом 292.1 цієї статті, та обмежень щодо можливості здійснення платником єдиного податку певних видів діяльності згідно зі статтею 291 цього розділу.

292.2. У цьому пункті встановлено порядок визначення доходу при продажу основних засобів (визначення цього терміна міститься у підпункті 14.1.138 розділу І цього Кодексу) виключно юридичними особами — платниками єдиного податку. У даному випадку дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою платником єдиного податку — юридичною особою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю (визначення якої міститься у підпункті 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 розділу І цього Кодексу), що склалася на день продажу.

292.3. У даному пункті (за аналогією з нормами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 розділу ІІІ цього Кодексу, стосовно визначення складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств) зазначається, що до складу доходу, отриманого платниками єдиного податку як фізичними, так і юридичними особами, за звітний період, включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (яка, згідно з пп. 14.1.257 статті 14 розділу І цього Кодексу, відноситься до поняття безповоротної фінансової допомоги), та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), детальну характеристику яких наведено у коментарях до пункту 137.10 статті 137 розділу ІІІ цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що (згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 розділу ІІІ цього Кодексу) вартість безоплатно отриманих платником єдиного податку протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) визначається за цінами, не нижчими за звичайні. А під звичайною ціною згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1. статті 14 розділу І цього Кодексу слід розуміти — ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни встановлені у статті 39 цього Кодексу. Однак згідно з п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України передбачено, що ст. 39 набирає чинності з 1 січня 2013 року, а до цього застосовуються норми п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».