Розділ XV ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Суб’єктивні ознаки — свідоме прагнення винного покаятися, визнати свою вину, активно сприяти розкриттю злочину, тобто повідомлення про всі обставини вчинення злочину, виявлення його співучасників, якщо злочин було вчинено в співучасті. Щодо відшкодування повністю заподіяних збитків або усунення заподіяної шкоди, то таке відшкодування може бути здійснено різним способом — повернення потерпілому викраденого майна, ремонт пошкодженого майна або сплата його вартості, грошова або інша компенсація шкоди, нанесених здоров’ю потерпілого, відшкодування моральної шкоди. За наявності всіх цих складових особа звільняється від кримінальної відповідальності.

§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винуватого з потерпілим

У ст. 46 КК сказано, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності не був відомий раніше діючому кримінальному законодавству України. Потерпілий від злочину самостійно не міг шукати задоволення своїх збитків і відшкодувати їх за згодою зі злочинцем. Це здійснювалося лише через державну (публічну) владу.

Чинний Кримінальний кодекс України, передбачивши такий вид звільнення від кримінальної відповідальності, як примирення винного з потерпілим, надав йому не лише кримінально-правового характеру, а й характеристик приватно-кримінального права. Примирення, про яке йдеться у ст. 46 КК, може бути з будь-яких правомірних мотивів — на ґрунті порозуміння, прощення потерпілим злочинних дій з боку злочинця, укладення угоди злочинець — потерпілий про винагороду тощо.

Виходячи зі змісту ст. 46 КК цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковим за наявності таких умов та їх сукупності: а) особа вчинила злочин вперше; 2) вчинений злочин (за класифікацією, що дана в ч. 2 ст. 12 КК) належить до злочинів невеликої тяжкості (необережний злочин середньої тяжкості); 3) має місце примирення винного з потерпілим (потерпілими); 4) винна особа відшкодувала потерпілому завдані злочином збитки або усунула заподіяну шкоду.

Серед цих умов найбільш важливою є примирення винної особи з потерпілим. Таке примирення може бути здійснено у відповідній формі, передбаченій нормами кримінально-процесуального закону, двома сторонами: винною особою про відшкодування завданих ним потерпілому збитків (шкоди), а потерпілий — про відсутність у нього претензії до винної особи у зв’язку з матеріальною компенсацією збитків, що він вибачає (прощає) винну особу і просить (наполягає) звільнити свого кривдника від кримінальної відповідальності. Розмір збитків (шкоди) визначається за згодою злочинця і потерпілого.

§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

У ст. 47 КК зазначається, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Отже, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки, якщо: 1) особа вчинила злочин вперше; 2) вчинений злочин належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) мається клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу підсудного на поруки такому колективу; 4) є об’єктивні дані про те, що винна особа, щиро покаявшись у вчиненні злочину, виконає умови, пов’язані з її передачею на поруки і не вчинить нового злочину.

Перша і друга підстави, зазначені вище, є свідченням того, що вчинене діяння не належить до тяжкого злочину, а суспільна небезпека особи винного не потребує застосування до такої особи покарання, оскільки ресоціалізація її можлива в трудовому колективі за місцем її роботи, навчання або проживання.

Щодо клопотання трудового колективу про передачу винної особи на поруки, то воно має виноситися за певною процедурою. Клопотання про це може бути з ініціативи керівництва колективу або його членів, самого винного або членів його родини, прокурора, слідчого, судді, органу дізнання. Уповноважена особа одного з цих органів інформує збори колективу про характер суспільно небезпечного діяння та обставини його вчинення. Винна особа щиросердно має визнати свою вину у скоєному, з доброї волі покаятися перед колективом і зобов’язатися сумлінно виконувати всі заходи колективного впливу на його поведінку та суворо дотримуватись громадського порядку. Збори колективу, обговоривши все це, шляхом голосування приймають рішення про клопотання перед правоохоронним органом або судом про передачу особи на поруки, в якому колектив бере на себе зобов’язання застосовувати до такої особи заходи виховного характеру з тим, щоб вона поважала закон і не порушувала громадського порядку. Суд, розглянувши клопотання трудового колективу та всі інші обставини справи і визнавши за можливе виправлення винного в такому колективі, передає його на поруки колективу. Про це виноситься мотивована ухвала суду.

Характерною особливістю цього виду звільнення особи від кримінальної відповідальності є також його умовний характер.

Протягом одного року, на який особа передається на поруки, вона має підкорятися заходам виховного характеру, зразковою поведінкою, повагою до закону і громадського порядку довести своє виправлення. У разі порушення умов передачі на поруки особу можна притягнути до кримінальної відповідальності за вчинений злочин (ч. 2 ст. 47 КК). Це положення означає також, що остаточне звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки має вважатися з моменту успішного проходження такою особою іспитового строку — одного року, а не з моменту винесення ухвали суду про передачу особи на поруки.

Інакше кажучи, винесення ухвали суду про передачу винної особи на поруки не припиняє кримінально-правові відносини, а лише перериває їх. Момент закінчення строку поруки є водночас моментом закінчення кримінально-правових відносин і остаточного звільнення особи від кримінальної відповідальності. Зазначимо також, що при вчиненні особою, яку передано на поруки (протягом строку поруки), нового злочину, її має бути притягнуто до кримінальної відповідальності за правилами, встановленими щодо множинності злочинів. Крім того, положення, викладені в ч. 2 ст. 47 КК, дають можливість стверджувати, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки пов’язане з певним примусом з боку держави у вигляді погрози застосування покарання, якщо така особа порушить умови щодо її поведінки під час поруки.

За наявності такого порушення трудовий колектив, який взяв винного на поруки, може відмовитися від поручительства шляхом винесення про це відповідного рішення зборів колективу. Наприклад, особа, яку було передано на поруки, залишила роботу з метою ухилитися від заходів громадського впливу або систематично відмовляється брати участь у вирішенні загальних проблем колективу, порушує вимоги виробничої дисципліни та громадського порядку.

§ 5 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).

Характерними ознаками цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинений злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) наявність на час розгляду справи в суді іншої (нової) обстановки (порівняно з тією, що мала місце на момент вчинення злочину), внаслідок якої: а) злочин втратив суспільну небезпечність чи б) особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною. Саме останні дві ознаки визначають специфіку цього виду звільнення від кримінальної відповідальності, і кожна з них є самостійною підставою такого звільнення.

У ст. 48 КК поняття «зміна обстановки» вживається у широкому розумінні. Це може бути зміна обстановки в масштабі всієї України або в окремих її місцевостях. Наприклад, перехід від надзвичайного стану до спокійної обстановки, від ситуації, пов’язаної з соціальним потрясінням або надзвичайною екологічною ситуацією, до нормального суспільного життя у масштабі області, району, окремої місцевості, на виробництві тощо. Зміна такої обстановки і зумовлює втрату злочином, що був вчинений раніше, його суспільної небезпечності.