Розділ XIII МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

§ 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів

Нерідко особа водночас чи протягом певного часу вчиняє кілька злочинів. Усі такі випадки охоплюються одним загальним поняттям «множинність злочинів». Чинний кримінальний закон не користується цим поняттям, але форми (види) множинності злочинів визначені у ньому під назвою Розділу VII КК «Повторність, сукупність та рецидив злочинів». Поняття «множинність злочинів» вживається у теорії кримінального права, але визначення його неоднозначне. Більшість авторів, які писали на цю тему, всі різновиди неодноразового вчинення злочинів зводять до трьох форм (видів) множинності: повторність, сукупність і рецидив злочинів.

Множинність злочинів має місце при вчиненні однією особою:

— одного й того ж злочину повторно;

— кількох (однорідних, тотожних чи різнорідних) злочинів, описаних у різних статтях Особливої частини Кодексу;

— нового злочину після засудження за раніше вчинений злочин.

Множинність злочинів впливає на кваліфікацію таких злочинів, її також враховує суд, призначаючи покарання. Поняття «множинність злочинів» вживається у теорії кримінального права як родове (загальне) поняття, яким охоплюються всі різновиди неодноразово вчинених особою злочинів.

Отже, множинність злочинів — це вчинення однією і тією ж особою або у співучасті кількома особами кількох злочинів, кожний з яких визначено в законі як окремий самостійний склад злочину.

Оскільки множинність злочинів складається з одиничних (єдиних) злочинів, доцільним буде визначити основні ознаки одиничного злочину.

§ 2. Одиничний злочин

В Особливій частині Кодексу виписані окремі склади злочинів, у кожному з яких, як правило, зазначені єдине діяння, єдина форма вини і єдиний наслідок. Таку законодавчу конструкцію кримінально-правової норми прийнято називати простим, або основним, складом злочину на відміну від кваліфікованого складу злочину, який за певних обставин обтяжує простий склад злочину, виписаний в окремій частині тієї ж статті. Одиничні злочини найчастіше трапляються у судовій практиці.

Об’єктивна сторона суспільно небезпечної поведінки особи в деяких статтях закону представлена двома обов’язковими діями, які пов’язані між собою єдиною метою і створюють одиничний злочин. Наприклад, розбій містить дві дії — насильство над людиною і захоплення майна, обидві ці дії в єдності створюють один склад злочину — розбій (ст. 187 КК).

Деякі склади злочинів виписані в законі з альтернативними діями, вчинення будь-якої з них створює закінчений злочин. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 307 КК злочином вважається незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності цього складу злочину достатнім є вчинення винною особою однієї із зазначених дій.

Кілька дій входять до об’єктивної сторони й одиничного злочину, так званого складного, яким охоплюються також і діяння, які самі по собі створюють самостійний злочин. Складним злочином, зокрема, є терористичний акт. Цей склад злочину включає дії, пов’язані із заподіянням під час нападу терориста (терористів) смерті, тілесних ушкоджень, заволодіння майном тощо. Такі дії кваліфікуються лише за ст. 258 КК, і додаткової кваліфікації ще й за статтями про злочини проти особи та власності не потребують. Одиничний злочин може бути й у вигляді так званого продовжуваного, або триваючого, злочину.

Продовжуваним злочином вважається вчинення кількох тотожних дій, які мають єдиний намір і об’єднані єдиною спільною метою. Тотожність дій означає дворазове або багаторазове вчинення дій однаковим способом, які пов’язані з досягненням щоразу певної частини однорідного наслідку. Наприклад, неодноразова протягом певного часу крадіжка з заводу різних деталей і вузлів з метою зібрати з них мотоцикл.

Триваючим злочином вважають діяння (дія або бездіяльність), з початку вчинення яких винний увесь час перебуває у так званому злочинному стані, точніше у стані безперервного здійснення злочину до моменту явки з повинною або до моменту його затримання. Це такі, зокрема, дії, як незаконне зберігання вогнепальної зброї (ст. 263), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), дезертирство (ст. 408 КК). Наприклад, військовослужбовець, який вчинив дезертирство, перебуває у стані безперервного здійснення цього злочину протягом усього часу незаконної відсутності його у військовій частині. З цим пов’язана і така особливість триваючого злочину — строк давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо цього злочину обчислюється не від часу його вчинення, а від часу припинення злочину з волі винного (явка з повинною) або внаслідок його затримання.

§ 3. Форми множинності злочинів

У багатьох нормах кримінального закону вживається різна термінологія, що пов’язана з виявом множинності злочинів, а саме: вчинення кількох злочинів; вчинення злочину повторно; вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин; вчинення злочину особою, що має судимість. Згідно з класифікацією, яка існує в теорії кримінального права і чинному Кримінальному кодексі, множинність злочинів має три форми: повторність злочинів; сукупність злочинів: рецидив злочинів.

1. Повторність злочинів — це вчинення особою двох чи більше злочинів, виписаних в одній або різних статтях Особливої частини Кодексу, за жоден з яких вона не була засуджена. У науці кримінального права визначаються два види повторності: а) загальна повторність, у законі вона зазначена як одна із обставин, що обтяжують покарання (п. 1 ст. 67 КК); б) спеціальна повторність, яка передбачена у відповідних статтях Особливої частини КК як така, що надає складу злочину кваліфікованого виду (наприклад, одержання хабара повторно — ч. 2 ст. 368 КК).