Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

187. Суд відзначає, що під час обшуку заявниці не пред’явили ордера на обшук та не надали інформації про те, що саме шукали. Окрім цього, як видно, такого ордера взагалі не видано ні до, ні після обшуку — як видається, через те, що сили безпеки діяли в ситуації, що вимагала негайного розв'язання. Уряд не повідомив подробиць щодо причин обшуку, не запропонував посилань на законність його підстав і не з’ясував процесуальну значущість відповідних дій. Уряд не представив інформації про те, які речі були вилучені в будинку Імакаєвих, оскільки стверджувалось, що вони були знищені. Отже, очевидно, що протоколювання або огляду вилучених речей не виконано. Розписка, складена військовим офіцером, який не вказав ні свого справжнього імені чи звання, ні навіть державного органу, який він представляв, і в якій згадано про «сумку з документами і коробкою дискет» ..., є єдиним документом про проведений обшук.

188. Посилання уряду на Закон «Про боротьбу з тероризмом» не може замінити окремого ордера на проведення обшуку, у якому вказують об’єкт і межі обшуку і який складають на підставі відповідних нормативно-правових актів або до обшуку, або після нього. Положення зазначеного Закону не слід тлумачити так, щоб створити для сил безпеки виняток на невизначений період й без чітких меж щодо будь-яких обмежень особистих прав. Застосовність таких норм у цій справі викликає ще більші сумніви, якщо зважити на те, що уряд не пояснив ні заявниці, ні цьому Суду, яка контртерористична операція здійснювалася 2 червня 2002 року в селищі Нові Атаги, який орган її проводив, з якою метою тощо. Окрім того, Суд зауважує, що понад два роки після розглянутих подій різні органи влади взагалі заперечували проведення такої операції. Суд вражений такою безвідповідальністю чи небажанням взяти на себе пряму відповідальність з боку посадових осіб, причетних до подій цієї справи.

189. Отже, Суд уважає, що обшук і вилучення в цій справі були проведені без санкції або належних гарантій. За таких обставин, Суд доходить висновку про те, що розглянуте втручання не було «передбачене законом» і тому порушено Статтю 8 Конвенції.

«Смірнов проти Росії» (Smirnov v Russia), 71362/01, 7 червня 2007 року.

46. ... самому заявникові не висунули обвинувачень, і його не підозрювали у вчиненні правопорушення або протиправних дій. З іншого боку, заявник надав документи, у яких йшлося про те, що в різний час він представляв інтереси чотирьох осіб у кримінальній справі № 7806, в зв’язку з якою й було ухвалене рішення про проведення обшуку. За цих обставин Суд особливо непокоїть той факт, що в момент прийняття постанови про проведення обшуку в квартирі заявника ніяких застережень щодо захисту матеріалів, які мають стосунок до адвокатської таємниці, не зробили.

47. Ордер на обшук містив досить широкі формулювання й загальне посилання на «будь-які предмети або документи, що можуть становити інтерес для розслідування кримінальної справи № [no. 7806]», без усяких обмежень. Постанова про проведення обшуку не містила інформації щодо розслідування кримінальної справи, причин обшуку й того, чому він може сприяти одержанню предметів і документів, що «становлять інтерес» для розслідування кримінальної справи. Тільки після того, як міліція увійшла в квартиру заявника, останньому запропонували «добровільно видати документи, що стосуються акціонерного товариства Т. та федеральної промислової групи Р.». Однак ні ордер, ні усні заяви міліції не містили вказівок на те, чому документи, що стосуються ділових питань двох цих компаній, у яких заявник не обіймав ніякої посади, мали б бути виявлені в його квартирі. Наступний (ex post factum) судовий розгляд не заповнив прогалини в обґрунтованості ухвалення постанови про проведення обшуку. Октябрський суд обмежився в своїй ухвалі щодо обґрунтованості постанови про обшук посиланням на чотири зазначені документи та низку інших неназваних матеріалів, не наводячи опису їхнього змісту ... суд не дав якихось вказівок щодо важливості матеріалів, на які він посилається, ба більше, два з цих чотирьох документів з’явилися вже після проведення обшуку. Тому Суд доходить висновку, що національні органи влади знехтували своїм зобов’язанням навести «важливі й достатні» мотиви для видання ордера на обшук.

48. Щодо способу проведення обшуку Суд, крім іншого, відзначає, що надто широко сформульована постанова про проведення обшуку давала міліції необмежену свободу дій у визначенні того, які документи «становлять інтерес» для розслідування в кримінальній справі. Це призвело до проведення великого обшуку: вилучені документи й предмети не обмежувалися лише тими, які мали стосунок до справ двох приватних компаній. Окрім цього, були вилучені записник, системний блок комп’ютера й інші матеріали, зокрема довіреність клієнта на захист його інтересів в одному цивільному провадженні, не пов’язаному з кримінальною справою, та проект службової записки, пов’язаної ще з однією справою. Як зазначено вище, при цьому не забезпечено гарантій адвокатської таємниці — таких, наприклад, як заборона на вилучення предметів і документів, що стосуються діяльності адвоката в справах його віродавців, або спостереження за проведенням обшуку з боку незалежного спостерігача, який міг би незалежно від слідчої групи визначити, чи поширюється на документи статус адвокатської таємниці. Враховуючи те, які матеріали були оглянуті й вилучені, Суд робить висновок, що проведений обшук був посяганням на професійну таємницю такою мірою, яка не відповідала жодній законній меті, яку він міг переслідувати...

49. ... Отже, порушено статтю 8 Конвенції.

«Кучера проти Словаччини» (Kucera v Slovakia), 48666/99,17 липня 2007 року.

119. Суд, зваживши на кількість залучених поліціянтів, той факт, що четверо з них належали до загону спеціального призначення, відкрито носили автомати й були в масках, та зауваживши, що вони прийшли до квартири заявника на світанку, може дійти висновку, що заявникові не залишалося нічого іншого, як дозволити їм увійти в його квартиру. Важко погодитися, зважаючи на ці обставини, що будь-яка згода, дана заявником, була вільною і усвідомленою. Відповідно, тут було втручання в його право на повагу до його житла...

120. ... На думку Суду, втручання в цих обставинах належить вважати як непропорційне з таких причин.

121. Зокрема ... працівники поліції прибули до дверей заявника для того, щоб пред’явити йому та його дружині обвинувачення і допровадити їх до слідчого на допит. Немає якихось ознак того, що виконання цього завдання вимагало від поліції входити в квартиру... Оспорюваний захід належить вважати непропорційним за таких обставини.

122. Крім того, ситуаціям на кшталт тієї, що виникла в цій справі, коли, як зазначено вище, рано-вранці, на порозі дому заявника перед ним постало декілька спеціально навчених поліціянтів у масках, властивий значний ризик зловживання службовим становищем та порушення принципу поваги до людської гідності. На думку Суду, щоб уникнути будь-яких можливих зловживань в таких обставинах, а також забезпечити ефективний захист прав людини за статтею 8 Конвенції, мають бути певні запобіжні механізми. Такі запобіжні механізми можуть передбачати ухвалення нормативних актів, що обмежують застосування спеціальних сил ситуаціями, у яких звичайні заходи втручання поліції не можна вважати безпечними й достатніми, і, на додаток до цього, встановлюють процесуальні гарантії, що передбачають, наприклад, присутність під час операції безсторонньої особи або отримання чіткої письмової згоди власника як попередньої умови для проникнення в його приміщення. Суд зазначає, що певні гарантії з цією метою внесено до Закону «Про поліцію» 1993 року... Однак ці гарантії не запобігли виникненню оскаржуваної в цій справі ситуації.

123. З урахуванням викладених вище міркувань, Суд не вважає, що оспорювана операція була сумісною з правом заявника на повагу до його житла.

«Пеєв проти Болгарії» (Peev v Bulgaria), 64209/01, 26 липня 2007 року.

37. ... У минулому він визнавав, що обшуки, які проводять у робочих приміщеннях і кабінетах осіб вільних професій, що мають приватну практику, становить втручання в їхнє право на повагу як до приватного життя, так і житла. Питанням у цьому випадку є те, чи обшук в службовому кабінеті заявника, що був розташований у приміщенні органу державної влади, так само сягав рівня такого втручання.

39. ... ситуацію, що склалася в цій справі, слід ... оцінювати відповідно до критерію «обґрунтованого сподівання на приватність». На думку Суду, заявник мав такі сподівання, коли не щодо свого кабінету в цілому, то принаймні щодо його письмового столу і його шаф для зберігання документів. Про це свідчить велика кількість особистих речей, які він там тримав... Окрім того, така домовленість звичайно випливає зі службових стосунків і в конкретних обставинах справи не виявлено нічого такого, як, наприклад, правила чи офіційної політики роботодавця заявника, які не схвалюють зберігання найманими працівниками особистих документів і речей в своїх столах або шафах, що наводило б на думку, ніби сподівання заявника були неправомірними чи необґрунтованими. Той факт, що він працював на державний орган влади і що його кабінет був розташований на території державної установи сам по собі не впливає на цей висновок, особливо якщо врахувати, що заявник був не прокурором, а експертом-криміналістом в штаті прокуратури... Тому обшук, якому піддано письмовий стіл заявника і його шафи для зберігання документів, слід розглядати як втручання в його особисте життя.

40. Зробивши такий висновок, Суд вважає зайвим додатково визначати, чи обшук становив втручання в право заявника на повагу до його житла...

44. ... Уряд не намагався доводити, що на відповідний момент часу в загальному національному законодавстві або в документах, що регулювали діяльність прокуратури, були якісь положення, що регламентували обставини, за яких ця служба могла б як роботодавець або на інших підставах здійснювати обшуки в кабінетах своїх співробітників інакше, ніж у зв’язку з кримінальним розслідуванням. Отже, це втручання було здійснене не «згідно з законом», як того вимагає пункт 2 статті 8.

«Андре і інший проти Франції» (André and Other v France), 18603/03, 24 липня 2008 року.