Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

131. Суд вважає, що усне слухання в умовах такого хаосу навряд чи сприяє тверезому судовому розглядові. Він не може погодитися з доводами уряду щодо того, ніби вищезазначений безлад в залі суду було б можна пом’якшити, передбачивши можливість обміну письмовими заявами. Він зауважує, що на усному розгляді належить створити такі умови, щоб усні відповіді та аудіо-візуальний обмін між сторонами та суддею в залі судових засідань відбувалися пристойно, динамічно і спокійно.

132. Суд повторює, що тримання заявників під замком всередині заґратованої лави підсудних, схожої на металеву клітку, та наявність «сил спеціального призначення» в суді шкодило їхній здатності зосереджуватися, тій здатності, яка доконечна для ведення ефективного захисту... Такі принизливі для гідності й невиправдано жорсткі запобіжні заходи у ході публічного судового процесу, до того ж його транслювали по всій країні, негативно відбилися на презумпції невинуватості, а повага до цього принципу має першорядне значення на всіх стадіях кримінального судочинства, разом з провадженням, що має стосунок до правомірності тримання під вартою за судом...

134. ... На думку Суду, сказати, що особиста поведінка судді, який головував на слуханні, ... була позбавлена всякої тенденційності, не можна. Отже, Суд змушений зауважити, що суддя вочевидь сприяв прокуророві в ході слухання, або безпосередньо відповідаючи на запитання захисту, замість останнього, або ж перефразовуючи ці запитання у вигіднішу для прокурора форму...

135. Що стосується необхідної «незалежності», то вона, безперечно, набула негативного присмаку через присутність на слуханні справи 2 вересня 2005 року великого числа агентів державних секретних служб і навіть «сил спеціального призначення». Не можна говорити про те, що суд справляв враження незалежного, коли ці агенти, як видається, більше керували ситуацією в залі суду, ніж сам суддя, що вів процес, і коли до дорадчої кімнати останнього, яка має бути приватною і недоторканною, легко заходили сторонні...

136. Наведених вище міркувань досить, щоб Суд дійшов висновку, що судовому розгляду в порядку перегляду. бракувало основоположних ознак справедливого судового розгляду. Отже, цей перегляд здійснено з порушенням прав заявника за пунктом 4 статті 5.

l. Наявність права звільняти з-під варти

«Мінья проти Швейцарії» (Minjat v Switzerland), 38223/97, 28 жовтня 2003 року.

50. На думку заявника, рішення федерального трибуналу повернути матеріали справи до кантональних інстанцій для нового розгляду порушувало пункт 4 статті 5 Конвенції. Він вважав, що оскільки він успішно оскаржив невмотивування в судовому розпорядженні від 1 лютого 1997 року, федеральний трибунал у своїй ухвалі від 23 липня 1997 року повинен був не лише скасувати зазначене розпорядження, але й також визнати незаконним позбавлення свободи заявника та розпорядитись про його негайне звільнення.

51. Уряд стверджує, що оскільки заявника позбавили свободи «відповідно до правових положень» за змістом пункту 1 статті 5 Конвенції 4 та 29 липня 1997 року, то посилання на положення пункту 4 статті 5 Конвенції є безпідставними, оскільки те розпорядження, яке міг би ухвалити федеральний трибунал, не відповідало залишку терміну перебування заявника під вартою.

52. Суд нагадує, що поняття «законність» наділене таким же змістом в пункті 4 статті 5, як і в пункті 1...

53. Враховуючи висновок, якого він дійшов при розгляді питання «законності» продовження попереднього ув’язнення заявника, з огляду на пункт 1 статті, Суд ухвалює рішення про непорушення пункту 4 статті 5 Конвенції.

6. Умови тримання

а. Якість

«І. І. проти Болгарії» (I I v Bulgaria), 44082/98, 9 червня 2005 року.

72. Переходячи до конкретних обставин цієї справи, Суд зауважує, що заявника три місяці тримали в камері розміром шість квадратних метрів, очевидно, разом із трьома-чотирма іншими ув’язненими.

73. Суд так само відзначає, що санітарні умови, в яких утримували заявника, були вкрай незадовільними. Камера була темною, погано вентильованою і, вочевидь, вологою ... Умови, в яких утримувані під вартою були змушені задовольняти фізіологічні потреби в туалеті і дбати про особисту гігієну були також неприйнятними.

74. Крім того, оскільки жодної можливості для заходів надворі чи за межами камери забезпечено не було, заявник був змушений проводити в камері, у якій не було вікна і яку освітлювала одна електрична лампочка, практично весь свій час, за винятком двох або трьох на день коротких відвідувань санітарного вузла або моментів, коли він писав запит до компетентних органів, і йому в такому разі дозволили залишатися в коридорі ...

75. Крім того, не могло бути виправданим приниження затриманого через те, коли він був змушений задовольняти фізіологічні потреби в відро в присутності своїх сусідів по камері та бути присутнім при тому, як вони користуються тим самим відром,..., за винятком особливих ситуацій, коли дозвіл на відвідання санітарного вузла був пов’язаний з появою особливої і серйозної загрози для безпеки. Проте уряд не посилався на таку загрозу як на підставу для обмеження кількості відвідувань туалету протягом дня арештованими в Шуменській (Шумен) регіональній службі розслідувань впродовж розглядуваного періоду.

76. Що стосується впливу умов тримання під вартою на стан здоров’я заявника, то суд відзначає, що його нашкірне захворювання (псоріаз), яке напевне потребує належної гігієни та дії сонячних променів, серйозно загострилося під час його ув’язнення і що в нього, мабуть, навіть почав розвиватися псоріатичний артрит... Справді, в середині березня 1998 року йому дозволили проконсультуватися у дерматолога і потім регулярно вводили ін’єкції ., проте Суд вражений тим, що йому не дозволили — не висуваючи бодай якихось законних підстав — користуватися ліками від псоріазу так часто, як це йому було треба ...

79. Насамкінець, враховуючи сукупний наслідок надміру суворого режиму, застосованого до заявника, істотних умов його тримання і специфічний вплив, що ці умови і режим справили на стан здоров’я заявника, Суд вважає, що умови тримання заявника під вартою сягали рівня нелюдського і принизливого для гідності, поводження, що порушує статтю 3 Конвенції.