Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

Хоча пункт 4 статті 5 Конвенції не зобов’язує суддю, що розглядає скаргу на тримання під вартою, досліджувати кожен аргумент, що міститься у поданнях заявника, але передбачені ним гарантії втратили б свою суть, якщо б суддя, спираючись на норми вітчизняної практики і права, міг трактувати як такі, що не мають значення для діла, чи нехтувати конкретні факти, на які вказує утримувана під вартою особа і які можуть поставити під сумнів наявність неодмінних умов, за яких позбавлення волі буде «законним» за змістом Конвенції. Доводи заявниці в скарзі від 14 листопада 1995 року містили саме такі конкретні факти і не здавалися неймовірними чи явно необґрунтованими. Знехтувавши ці доводи, обласний суд не здійснив перевірки того обсягу й характеру, яких вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції.

«Ґраусліс проти Литви» (Grauslys v Lithuania), 36743/97,10 жовтня 2000 року.

54. ... Суд зазначає, що рішення національних судів, про які згадував Уряд, не містили жодної згадки про численні звернення заявника щодо неправомірності його тримання під вартою з 9 жовтня 1996 року. Навіть у своєму рішенні про звільнення заявника окружний суд відмовився розглядати твердження заявника про порушення внутрішнього права і Конвенції у зв’язку з забороною, встановленою частиною 4 статті 372 чинного на той час Кримінально-процесуального кодексу, й не вказав мотивів звільнення заявника. Постанову про звільнення можна, отже, інтерпретувати як визнання того, що правомірність тримання заявника під вартою була спірною, проте вона не є адекватною судовою відповіддю за змістом пункту 4 статті 5.

d. Періодичність

«Херцеґфалві проти Австрії» (Herczegfalvy v Austria), 10533/83, 24 вересня 1992 року.

75. ... Згідно з прецедентною практикою Суду щодо застосування пунктів 1 і 4 статті 5 Конвенції з метою відповідності вимогам Конвенції, такий контроль має здійснюватися з дотриманням як матеріально-правових, так і процесуальних норм національного законодавства, а також з дотриманням мети статті 5. Остання умова передбачає не лише обов’язкове ухвалення компетентними судами рішень «невідкладно», ... а й наявність розумних інтервалів між цими рішеннями...

77. У розглядуваній справі на підставі пункту 3 статті 25 Кримінального кодексу прийнято три рішення з такими інтервалами: п’ятнадцять місяців (6 листопада 1980 року — 8 лютого 1982 року), два роки (8 лютого 1982 року — 16 лютого 1984 року) та дев’ять місяців (16 лютого 1984 року — 14 листопада 1984 року), відповідно. Перші два рішення не можна вважати такими, що прийняті з розумними інтервалами, особливо з огляду на те, що численні клопотання про звільнення, які подавав п. Херцеґфалві, залишилися без відповіді...

78. Отже, пункт 4 статті 5 порушено.

«Еґмез проти Кіпру» (Egmez v Cyprus), 30873/96, 21 грудня 2000 року.

94. Суд нагадує, що пункт 4 статті 5 Конвенції вимагає процедури судового характеру з гарантіями, що відповідають виду застосованого позбавлення волі. Цілком можливо, що система автоматичного періодичного перегляду судом питання про законність тримання під вартою може забезпечити дотримання вимог пункту 4 статті 5...

95. Суд зауважує, що після слухань у Ларнакській лікарні 8 жовтня 1995 року законність тримання заявника під вартою була предметом розгляду ще в двох випадках — автоматично 16 жовтня 1995 року, і пізніше у відповідь на клопотання про тимчасове звільнення — 20 жовтня 1995 року. В обох випадках заявник мав юридичного представника. Звідси випливає, що порушення пункту 4 статті 5 Конвенції не було.

е. Доступ до матеріалів справи

«Нєдбала проти Польщі» (Niedbala v Poland), 27915/95, 4 липня 2000 року

67. ... Суд вважає безперечним той факт, що застосовний на той час закон не давав права ні самому заявникові, ні його адвокатові бути присутніми на судовому засіданні. Більше того, застосовні положення не містили вимоги ознайомлення заявника або його адвоката з аргументацією прокурора на підтримку тримання заявника під вартою. Внаслідок цього заявник не мав жодної можливості відповісти на ці аргументи, щоб оскаржити підстави, наведених органами обвинувачення для виправдання його затримання. Насамкінець Суд зауважує, що, відповідно до застосовних положень закону про кримінальний процес, прокурор мав право бути присутнім на будь-якому судовому засіданні, де суд розглядав питання законності затримання заявника, і що на одному з них прокурор був присутнім.

68. Отже, виходячи з наведених вище міркувань, Суд дійшов висновку, що порушено пункт 4 статті 5 Конвенції.

f. Неповідомлення щодо подань, зроблених прокурором

«Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v Bulgaria), 33977/96, 26 липня 2001 року.

103. ...Суд, який розглядає скарги щодо тримання під вартою, зобов’язаний забезпечити гарантії судової процедури. Такий процес має бути змагальним і належним чином забезпечувати «процесуальну рівність сторін» — обвинувача та особи, що перебуває під вартою...

104. Цілком очевидно, що в цій справі сторони процесу у Верховному суді не перебували в рівних умовах. Згідно з чинними (ще й досі) нормами національного права та усталеною практикою, органи обвинувачення мають право наводити суддям аргументи, не доводячи їх до відома заявника. Отже, процес не мав змагального характеру.

«Ошват проти Угорщини» (Osváth v Hungary), 20723/02, 5 липня 2005 року.