Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

44. За таких обставин Суд не може зробити висновок про те, що вимоги змагальності та процесуальної рівності сторін були задоволені.

45. Отже, порушено пункт 4 статті 5 Конвенції.

і. Присутність обвинуваченого

«Ґраужініс проти Литви» (Graužinis v Lithuania), 37975/97, 10 жовтня 2000 року.

34. Суд вважає, що з урахуванням того, що стояло на кону з боку заявника — а йшлось про його свободу, а також проміжку часу між різними рішеннями та переоцінки підстав для тримання під вартою, присутність заявника на слуханнях в суді 3 і 17 липня 1997 року з питання попереднього ув’язнення було необхідним для того, щоб він мав можливість давати достатню інформацію та вказівки своєму адвокатові.

Окрім того, якщо їх розглядати в цілому, то це та подальші провадження не забезпечили заявнику можливості ефективно контролювати законність тримання під вартою, якого вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції.

За цих обставин Суд доходить висновку, що заявникові не були надані гарантії, які відповідають застосованому в цьому випадку виду позбавлення волі.

«Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.

91. ... Враховуючи значення першого касаційного засідання, посилання суду касаційної інстанції на особу заявниці, а також її намір клопотати про звільнення з-під варти через особливі умови цього тримання під вартою, її присутність була необхідною для того, щоб давати достатню інформацію та вказівки своєму адвокатові...

92. У світлі вищевикладеного, Суд вважає, що відмова в клопотанні про присутність у засіданні суду касаційної інстанції 10 серпня 2004 року позбавила заявницю ефективного контролю за законністю її тримання під вартою, як того вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції.

j. Відсутність вимоги про слухання в відкритому засіданні

«Райнпрехт проти Австрії» (Reinprecht v Austria), 67175/01,15 листопада 2005 року.

39. Крім того, треба мати на увазі, що пункти 4 і 6 статті 5, попри їхній зв’язок, мають різну мету. Пункт 4 статті 5 покликаний захищати від довільного тримання під вартою, гарантуючи негайний перегляд законності будь-якого тримання під вартою... У випадках попереднього ув’язнення, що підпадають під сферу дії підпункту (с) пункту 1 статті 5 такий перегляд має встановити, крім іншого, наявність обґрунтованих підозр щодо затриманого. Стаття 6 має справу з «встановленням обґрунтованості кримінального обвинувачення» і покликана забезпечити гарантії того, що суть справи, тобто питання, чи є вина обвинуваченого у висунутих йому обвинуваченнях, буде досліджена в рамках «справедливого і публічного розгляду».

40. Ця відмінність у цілях пояснює, чому пункт 4 статті 5 містить гнучкіші процедурні вимоги, ніж стаття 6, при цьому будучи набагато суворішим щодо невідкладності.

Окрім того, доводи уряду, що вимога стосовно публічності розгляду може негативно відбиватися на невідкладності, не позбавлені рації. Розгляд питання про правомірність досудового ув’язнення на практиці часто проводять в слідчих ізоляторах. Для забезпечення публіці дієвої можливості бути присутньою на слуханні у в’язниці або конвоювання затриманих до приміщення суду з метою проведення публічного розгляду і справді можуть знадобитися заходи, що йдуть усупереч вимозі щодо невідкладності. А тим більше в подібних до цього випадках, коли перегляд треба здійснювати неодноразово і часто.

41. Насамкінець Суд вважає, що пункт 4 статті 5, хоча він і вимагає проводити слухання для розгляду питання про законність досудового ув’язнення, не ставить вимоги, щоб такий розгляд зазвичай був публічним. Це цілком допускає можливість того, що за якихось обставин буде потрібно проводити публічне слухання. Однак наявність таких обставин в цій справі доведено не було. Наявності інших вад в перегляді законності попереднього ув’язнення заявника не встановлено.

k. Належна процедура слухання

«Рамішвілі і Кохреїдзе проти Грузії» (Ramishvili and Kokhreidze v Georgia), 1704/06, 27 січня 2009 року.

129. ... Заявників помістили на загородженій ґратами й оточеній охоронцями лаві підсудних в далекому кінці зали судових засідань, у якій панував повний безлад. Вони заледве могли спілкуватися зі своїми адвокатами, не могли добре чути прокурора і суддів та насилу могли бути почутими через галас у кімнаті. Для того, щоб брати участь у слуханні, заявники мусили ставати на стілець у загородженій лаві для підсудних і, чіпляючись за металеві ґрати загорожі, кричати. Комунікації в залі суду постійно перешкоджали самовільні вигуки журналістів, безупинні дзвінки мобільних телефонів, люди, що несамовито сперечалися один із одним та обмінювалися вульгарними лайками тощо, а суддя чи то не бажав, чи не міг навести порядок.

130. ... адвокатів заявників, коли вони викладали заяви зі сторони захисту, засліплювали спалахи фотоапаратів і галогенних ламп знімальних приладів. Їхні заяви були ледь чутно. На відміну від цього, завдяки тому, що місце прокурора було в безпосередній близькості до судді, обмін запитаннями і відповідями між ними відбувався, не зазнаючи такого впливу і без загрози бути заглушеним...