Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

«Бонншо проти Швейцарії» (Bonnechaux v Switzerland), 8224/78, 5 грудня 1979 року, DR 18, 100 [DH (80) 1].

88. Комісія не може не допускати можливість того, що тримання під вартою протягом 35 місяців особи віком 74 роки, яка страждала на цукровий діабет та серцево-судинні розлади, могло б за певних обставин спричинити виникнення проблем у зв’язку зі статтею 3 ...

У Комісії немає інформації, що дозволяла б їй критикувати умови тримання заявника або змушувала її сумніватися в тому, що він мав доступ до медичного обслуговування, якого вимагав стан його здоров’я.

«Саккопулос проти Греції» (Sakkopoulos v Greece), 61828/00, 15 січня 2004 року.

40. В цій справі було очевидним, що стан здоров’я заявника, поза всяким сумнівом, викликав занепокоєння. До того, як його перевели до в’язниці у Коридаллосі, він хворів на серцеву недостатність та на діабет і перебував у лікарні. Проте жоден із фрагментів матеріалів справи не вказує на те, що пенітенціарна влада може бути звинувачена в погіршенні стану здоров’я заявника, спричиненого серцевим нападом та падінням у в’язниці, в той час, коли він перебував в місцях позбавлення волі.

41. ... Європейський суд констатує, що під час попереднього ув’язнення, яке тривало дев’ять місяців та дев’ятнадцять днів, заявник перебував як в цивільній лікарні, так і в лікарні в’язниці Коридаллосу. Медичні дипломи лікарів, які оглядали та лікували заявника, дозволяють зробити висновок, що останній перебував під постійним лікарським контролем і отримував адаптоване до стану його здоров’я харчування. Зокрема, кардіолог в’язничної лікарні підтвердив, що заявник мав постійний медичний догляд, рівень його тиску вимірювали вранці та ввечері, і він перебував на діабетичному режимі харчування...

4. Застосування альтернативних заходів

a. Звільнення під заставу (на поруки)

«Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року.

46. Коли єдиною підставою продовження строку тримання під вартою є побоювання, що обвинувачений зникне і таким чином уникатиме потім явки на судовий процес, його належить звільнити, якщо він у змозі забезпечити достатні гарантії такої явки — наприклад, через внесення застави ...

Суд зазначає, що ... відділи у справах обвинувачення не встановили, що в конкретному випадку це було не так.

«Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.

78. У цій справі протягом усього періоду тримання заявниці під вартою органи влади не зважили можливості забезпечити її присутність через застосування менш суворих запобіжних заходів, хоча адвокати заявниці неодноразово клопоталися про її звільнення під заставу або під підписку про невиїзд, тимчасом як такі «запобіжні заходи» явно передбачені в російському законодавстві для забезпечення належного провадження у кримінальній справі. Національні суди у своїх рішеннях не вказали ніяких мотивів, з яких альтернативні позбавленню волі заходи не забезпечили б належного ходу судового розгляду, що зрозуміти тим більше важко, якщо зауважити, що новий Кримінально-процесуальний кодекс містить чітку вимогу до національних судів розглядати можливість застосування менш репресивних «запобіжних заходів», ніж взяття під варту ...

«Бонншо проти Швейцарії» (Bonnechaux v Switzerland), 8224/78, 5 грудня 1979 року, DR 18, 100 [DH (80) 1].

74. ... Оскільки встановлювати суму застави належить з урахуванням передовсім майна підозрюваного ..., він не може стверджувати, що строк його тримання під вартою був продовжений через те, що від нього вимагали внести надто велику заставу, коли він не надав відомості, необхідні для встановлення її розміру. Інакше кажучи, обвинувачений, що його органи судової влади, як вони самі заявляють, готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, котру в разі потреби можна буде перевірити, про розмір свого майна, аби органи влади могли оцінити, якого розміру заставу встановлювати...

«В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

33. ... обставини справи та репутація заявника послужили відповідним судам підставою відхилити його пропозицію від 18 травня 1988 року про внесення застави (те, що він ще не так давно, 1 лютого, відмовлявся зробити): як сама сума (30000 швейцарських франків), так і невідоме джерело походження цих грошей, які мали бути внесені, означали, що це не буде належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу...

І нарешті, той факт, що після першого ж засудження заявник щораз повертався до в’язниці після кожного звільнення, не може, з огляду на минуле, дозволити вважати позицію суддів безпідставною.

«Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v Czech Republic), 31315/96, 25 квітня 2000 р.

85. Суд зауважує, що впродовж відповідного періоду чеські суди відхиляли пропозиції заявника щодо внесення застави в розмірі до 15 000 000 чеських крон (CZK), оскільки не вважали її достатньою гарантією явки заявника до суду. В одному випадку міський суд висловив свою готовність розглянути питання про звільнення заявника з огляду на його хвороби, якщо він внесе заставу в сумі 30 000 000 чеських крон. У своєму рішенні міський суд звернув увагу на те, що заявник видав два незабезпечені чеки на суму, еквівалентну 28 400 000 кронам, що до свого арешту він мав намір купити два універмаги за 338 856 000 та 236 000 000 чеських крон, і що він взяв на себе зобов’язання заплатити за них сумами, розбитими на частини по 150 000 000 чеських крон.