Розділ «Право на свободу та особисту недоторканність (стаття 5 Конвенції)»

Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів

Для поглибленого вивчення: Посібник зі статті 5 «Право на свободу та особисту недоторканність»[129]

Сфера застосування статті 5 Конвенції

• будь-яка форма позбавлення свободи;

• затримання, включаючи затримання для перевірки документів, ідентифікації особи, особистого огляду тощо, затримання неповнолітнього, затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

• негайність інформування про підстави затримання;

• арешт;

• запобіжне ув'язнення, його тривалість, строки перебування під вартою, підписка про невиїзд, зміна запобіжного заходу;

• доступність інформації про час, місце та підстави затримання особи, її місцезнаходження;

• судовий контроль законності запобіжного ув'язнення чи законності тримання під вартою;

• покарання у вигляді позбавлення волі;

• всі питання звільнення з-під варти;

• в'їзд без відповідного дозволу в країну, вислання, депортація, екстрадиція, примусове утримання іноземців у міжнародній зоні аеропорту;

• захворювання, за наявності яких/якого особа не може перебувати під вартою;

• поміщення до карцерного приміщення, гауптвахти;

• відшкодування шкоди за незаконний арешт, затримання чи тримання під вартою.

На жаль, після 18 років чинності в Україні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проблеми забезпечення права на свободу та особисту недоторканність й досі залишаються актуальними, сам же Суд визначив їх «як такі, що постійно констатуються Судом у справах проти України»[130]. Так, станом на 31 грудня 2014 року ЄСПЛ було винесено 203 рішення за статтею 5 Конвенції[131].

Стаття 5 гарантує право на свободу та особисту недоторканність, а тому є ключовим елементом захисту прав особи. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Де Вілде, Оомс і Версип проти Бельгії» (De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium) від 18 червня 1971 року, це право є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Особиста свобода є фундаментальною умовою, якою кожен повинен користуватися, і позбавлення якої дуже ймовірно матиме прямий і негативний вплив на користування багатьма іншими правами[132]. Звідси випливають основні принципи, які Суд застосовує при розгляді справ за статтею 5, і насамперед принцип презумпції свободи. Особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5, і як неодноразово зазначав ЄСПЛ, цей перелік винятків є вичерпним[133], до того ж, лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме — гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи[134]. Таким чином, позбавлення свободи з підстав, які не охоплюються пунктом 1 статті 5, ведуть до порушення цієї статті Конвенції.

У контексті проблеми позбавлення свободи мають бути чітко врегульовані умови, за яких допускається позбавлення свободи та гарантії, що мають бути надані затриманим особам.

Умови позбавлення свободи (пункт 1 статті 5 Конвенції)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів» автора Фулей Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Право на свободу та особисту недоторканність (стаття 5 Конвенції)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи