TextBook • закріплення у ст. 206 КПК загальних обов'язків слідчого судді щодо захисту прав людини;
• встановлення у ст. 211 КПК строків затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
• право суду під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого (ч. 3 ст. 315 КПК);
• обов'язок суду, незалежно від наявності клопотань, розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 3 ст. 331 КПК).
Обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (підпункт 1(с) статті 5 Конвенції)
Підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є:
• «обґрунтована підозра у вчиненні правопорушення»;
• наявність конкретних фактичних та правових підстав.
Проблема кримінального судочинства — розмежування різних ступенів підозри.
Звернути увагу, що припущення, навіть добросовісне, не є достатнім «обґрунтуванням» підозри, так само, як і загальна негативна характеристика особи.
Пункт 3 статті 5 Конвенції передбачає обов'язковий судовий контроль. Принцип пункту 3 статті 5 зумовлений особливою незахищеністю людини, заарештованої за підозрою у вчиненні злочину, і можливістю державних органів «сфабрикувати заднім числом» обґрунтування арешту і затримання, наприклад, примусивши затриманого зізнатися у скоєнні злочину.
Вимоги:
• «негайно»;
• «постати перед суддею», тобто перед незалежним і безстороннім органом, а не слідчим чи прокурором, якщо їхні рішення підлягають судовому контролю;
• постати особисто;
• для вирішення питання щодо необхідності призначення особі першого строку тримання під вартою як запобіжного заходу.
Звернути увагу на взаємозв'язок пунктів 1(с) та 3 статті 5:
Положення пункту 1 (с) статті 5 Конвенції слід розглядати у поєднанні з положенням пункту 3 статті 5, що становить з ним одне ціле.
Рішення у справі «Чюлла проти Італії» (Ciulla v. Italy) від 22 лютого 1989 р., серія А, № 148, заява № 11152/84, п. 38.
Підстави для тримання під вартою як запобіжного заходу мають бути:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів» автора Фулей Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Право на свободу та особисту недоторканність (стаття 5 Конвенції)“ на сторінці 5. Приємного читання.