Розділ «Право на життя (стаття 2 Конвенції)»

Сфера застосування статті 2 Конвенції

• усі випадки насильницької смерті чи зникнення особи;

• розслідування обставин смерті та зберігання матеріалів такого розслідування;

• планування та проведення операцій із застосуванням сили;

• виключно необхідне застосування сили;

• застосування зброї та спецзасобів;

• смерть під час військової служби;

• надзвичайні ситуації, бойові дії, військові навчання;

• загроза для життя у разі вислання (депортації, екстрадиції);

• безпечність спорудження та експлуатації об'єктів;

• компенсація у зв'язку зі смертю (зникненням).

Обов'язки держав за статтею 2 Конвенції

• Негативні — утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя;

• позитивні — вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під юрисдикцією держави:

Суд повторює, що перше речення п. 1 статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Це включає основне завдання держави щодо забезпечення права на життя шляхом прийняття ефективних норм кримінальних законів для попередження злочинів проти особи, що забезпечуються правоохоронним механізмом для попередження, усунення та покарання порушень таких норм. За відповідних обставин це також поширюється на позитивний обов'язок органів державної влади вживати заходи попередження для захисту особи або осіб, чиє життя знаходиться під загрозою здійснення кримінальних дій іншими особами.

Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, п. 164.

Реагування держави на загибель особи: проведення ефективного розслідування

У справі, де мала місце загибель особи за обставин, які потенційно можуть передбачати відповідальність держави, стаття 2 передбачає обов'язок держави будь-яким чином забезпечити належну реакцію судової або іншої гілки влади для забезпечення того, що законодавчий та адміністративний устрій захисту права на життя здійснюється належним чином і що будь-яке порушення цього права припиняється та карається.

Рішення у справах «Öneryildiz v. Turkey.» [GC] від 30 листопада 2004 р., заява № 48939/99, п. 91, та «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, п. 54.