Розділ «3. Структура і зміст виправдувального вироку.»

Освіта (вища, незакінчена вища, середня, неповна середня).

Сімейний стан. Вік неповнолітніх дітей.

Інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи. До них, зокрема, можуть відноситися такі відомості: національність, партійність; участь підсудного у Великій Вітчизняній війні; наявність у нього державних нагород, поранень, контузій, інвалідності, тяжких захворювань, почесних, військових і інших звань; відомості про судимості з вказівкою часу засудження, кримінального закону, заходи покарання і про перебування в місцях позбавлення волі (якщо судимості зняті або погашені, про це вказується у вироку); про застосування у минулому примусового лікування від алкоголізму або наркоманії; про ставлення підсудного до роботи, про поведінку серед громадськості, у побуті і т.д.[56].

Точно вказувати у вступній частині вироку вигляд і розмір невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Якщо підсудний не був раніше судимий, це, як правило, також указується у вироку.

У справах про злочини неповнолітніх доцільно відобразити у вступній частині вироку умови, в яких виховувався підліток (одним або обома батьками тощо), а також чи перебував він на обліку у службі у справах неповнолітніх.

Наведений перелік відомостей про особу підсудного є приблизним і не може розглядатися як обов’язковий для вступної частини вироку. Деякі з них можна вказати не у вступній, а в описовій частині вироку. Такими, наприклад, є відомості, що характеризують ставлення підсудного до виконання громадянських обов’язків, його моральну характеристику, поведінку, наявність заслуг.

Вони обов’язково повинні бути враховані при призначенні покарання у разі визнання підсудного винним або застосуванні амністії, а, отже, вказані в описовій частині вироку при мотивуванні цих рішень.

Насамкінець слід нагадати, що відомості, які вносяться до вироку, про особу підсудного не можуть ґрунтуватися тільки на тому, що він сам повідомляє про себе, а повинні мати документальне підтвердження або перевірятися іншим шляхом.

5. Вступна частина закінчується посиланням на кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Ряд статей КК та КПК мають частини, пункти, необхідно їх указувати. Не існує обов’язкових вимог, в якому порядку вказувати норму закону — спочатку номер статті, а потім її частина (пункт) чи навпаки. У КК і КПК України зустрічаються обидва варіанти написання, так само і на практиці в судових документах. У постановах Пленумів Верховного Суду України в основному указується спочатку пункт, частина статті КК або КПК, а потім номер статті. Цей варіант написання, на нашу думку, є Більш доцільним.

Для аналізу наведу статтю 304 нового КПК РФ, яка так і називається: «Вступна частина вироку».

У вступній частині вироку вказуються такі відомості:

1) про постановлення вироку ім’ям Російської Федерації;

2) дата і місце постановлення вироку;

3) найменування суду, що постановив вирок, склад суду, дані про секретаря судового засідання, про обвинувача, про захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і про їх представників;

4) прізвище, ім’я і по батькові підсудного, дата і місце його народження, місце проживання, місце роботи, рід занять, освіта, сімейний стан і інші дані про особу підсудного, що мають значення для кримінальної справи;

5) пункт, частина, стаття Кримінального кодексу Російської Федерації, що передбачають відповідальність за злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний[57].

Вступна частина виправдувального вироку:

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ