Розділ 3 Особливості одночасного призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків

Покарання засудженому призначається наступним чином:

а) спочатку призначаємо покарання у виді 3 років позбавлення волі за злочин, вчинений особою до постановлення попереднього вироку;

б) встановлюємо той розмір покарання, який залишився після зменшення на строк покарання на який особа була умовно-достроково звільнена, який рівняється 2 роки позбавлення волі [4 роки позбавлення волі (покарання призначене попереднім вироком суду) — 2 роки позбавлення волі (строк, на який особу було умовно-достроково звільнено)];

в) призначаємо покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом повного складання призначених покарань і призначаємо засудженому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі (3+2);

г) після цього на цій стадії здійснюємо зарахування того покарання (2 роки позбавлення волі), яке ця особа частково відбула за попереднім вироком і покарання у розмірі 3 років позбавлення волі (5–2) стає його остаточною мірою;

д) складуємо між собою невідбуті частини покарання за попереднім вироком, яке дорівнюється 5 рокам позбавлення волі [2 роки позбавлення волі на які особа була умовно-достроково звільнена від відбування покарання) + 3 роки позбавлення волі (розмір того покарання, який став його остаточною мірою)];

е) і останнє, на підставі ст. 71 КК, до покарання у виді 2 років позбавлення волі, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднуємо суму невідбутих частин покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Варіант № 4. Був застосований принцип часткового складання призначених покарань.

Приклад. Особі за попереднім вироком було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, із яких вона відбула 2 роки, а на 2 роки була умовно-достроково звільнена від відбування покарання. За злочин, який вона вчинила до постановлення попереднього вироку, їй було призначено 3 роки позбавлення волі, а за злочин, вчинений нею протягом невідбутої частини покарання, було призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Покарання засудженому призначається наступним чином:

а) спочатку призначаємо покарання у виді 3 років позбавлення волі за злочин, вчинений особою до постановлення попереднього вироку;

б) встановлюємо той розмір покарання, який залишився після зменшення на строк покарання на який особа була умовно-достроково звільнена, який рівняється 2 роки позбавлення волі [4 роки позбавлення волі (покарання призначене попереднім вироком суду) — 2 роки позбавлення волі (строк, на який особу було умовно-достроково звільнено)];

в) призначаємо покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань і призначаємо засудженому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

г) після цього на цій стадії здійснюємо зарахування того покарання (2 роки позбавлення волі), яке ця особа частково відбула за попереднім вироком і покарання у розмірі 2 років позбавлення волі (4–2) стає його остаточною мірою;

д) складуємо між собою невідбуті частини покарання за попереднім вироком, яке дорівнюється 4 рокам позбавлення волі [2 роки позбавлення волі на які особа була умовно-достроково звільнена від відбування покарання) + 2 роки позбавлення волі (розмір того покарання, який став його остаточною мірою)];

е) і останнє, на підставі ст. 71 КК, до покарання у виді 2 років позбавлення волі, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднуємо суму невідбутих частин покарання у виді 4 років позбавлення волі.

2в) Крім цього ми відповіли також і на питання проте, що нема потреби зараховувати в строк остаточного покарання, призначеного на підставі ст. 71 КК, період часу покарання, відбутого засудженим за попереднім вироком, при одночасному застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК.

Однак в судовій практиці виникають ситуації, коли всі випадки (2а +2б + 2в) можуть бути об’єднанні в одній кримінальній справі.

Приклад: Районний суд вироком від 23.02.2009 р. засудив К., раніше судимого: а) 26.11.2007 р. за вчинення злочинів на 1 рік 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК; б) 29.02.2008 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, а вирок від 26.11.2007 р. постановлено виконувати самостійно, — за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ майна. В порядку ч. 4 ст. 70 КК в строк покарання зараховано покарання відбуте частково за попереднім вироком. На підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок від 26.11.2007 р. постановлено виконувати самостійно Із матеріалів справи вбачається, що К. вчинив злочини, передбаченні ч. 2 ст. 309 КК, 23.11.2007 р. та 20.03.2008 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, 20.03.2008 р. Покарання по вироку від 29.02.2008 р. він відбував в період з 13.01.2008 р. по 02.04.2008 р., а 03.04.2008 р. до нього був застосований запобіжний захід — взяття під варту по останній кримінальний справі. Крім того, по попередній кримінальній справі до К. також був застосований запобіжний захід — взяття під варту з 13.01.2008 р.[221].

На наш погляд, районний суд насамперед допустив наступні помилки: