Розділ 3 Особливості одночасного призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків

Приклад: Районний суд вироком від 10.10.2007 р. засудив П., раніше судимого 26.04.2005 р. за ч. 1 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 1 ст. 321 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 311 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 290 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що П. вчинив злочини, передбаченні ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК до постановлення першого вироку, а інші злочини після постановлення цього вироку. Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив і зокрема вказав, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків П. суд правильно застосував порядок призначення покарання, передбачений ч. 1 ст. 70 та 71 КК, однак не дав розмежування злочинів, по яким він призначив покарання з застосуванням ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК. Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК та злочинів, передбачених вироком суду від 26.04.2005 р. призначила П. покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вирок суду від 26.04.2005 р. постановлено виконувати самостійно. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 та ст. 290 КК призначила йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене П. покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі[223].

На наш погляд, апеляційний суд погіршив становище засудженого П., оскільки районний суд призначив останньому остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а апеляційний суд призначив засудженому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна, а крім того, постановив вирок суду від 26.04.2005 р. виконувати самостійно.

3.1.1. Практика застосування ст. ст. 70 ч. 4, 71 КК при засуджені двічі, протягом іспитового строку (ст. 75 КК)

У судовій практиці неодноразово виникали випадки, коли засуджений, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку знову вчиняв два або більше злочинів за які він двічі засуджувався судами. Такі випадки можливі, наприклад, коли при розгляді справи суд не знав про те, що особа раніше була засуджена і звільнена від відбування покарання з випробуванням, а також коли відповідно до ст. 374 ч. 4 КПК, апеляційний суд скасовував вирок місцевого суду і повертав справу на новий судовий розгляд у частині обвинувачення, залишивши в решті судове рішення без зміни, за умови, що це обвинувачення має самостійну кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому провадженні.

Аналіз судової практики свідчить про те, що у суддів при призначенні покарання по останньому вироку виникають питання по застосуванню ст. ст. 70 ч. 4 та 71 КК, оскільки відповідь на ці питання відсутня, як в Кримінальному кодексі України, так і в постанові Пленуму. Не були предметом дослідження ці питання і в теорії кримінального права.

На нашу думку, судді в таких випадках, спочатку повинні звернути увагу на те, чи була урахована при призначені покарання по другому вироку, невідбута частина покарання по першому вироку від відбування якої той був звільнений з випробуванням. В цьому випадку може бути два варіанти.

Варіант 1. При постановленні другого вироку невідбута частина покарання по першому вироку не була урахована.

Зважаючи на те, що для відповіді на данні питання має значення те, коли були вчинені злочини, до або після винесення другого вироку, чи до і після винесення другого вироку, можливі три ситуації.

Ситуація 1. Злочини були вчинені до постановлення другого вироку.

В даній ситуації ми пропонуємо такі правила:

1. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення другого вироку;

2. Призначити покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК за сукупністю злочинів між покараннями по другому та третьому вирокам;

3. Визначити остаточне покарання за ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним на підставі ст. 70 ч. 4 КК та невідбутою частиною покарання за першим вироком.

Ситуація 2. Злочини були вчинені після постановлення другого вироку.

В цій ситуації ми пропонуємо такі правила:

1. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення другого вироку;

2. Призначити покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК та невідбутою частиною покарання по другому вироку;

3. Визначити остаточне покарання за ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним перед цім на підставі ст. 71 КК та невідбутою частиною покарання за першим вироком.

Приклад: Вироком апеляційного суду від 04.12.2007 р. було засуджено Т., який раніше був судимий: а) 07.06.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільненого з випробуванням; б) 19.08.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільненого з випробуванням, — за ч. 4 ст. 187 КК на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК йому призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно з вимогами ст. 71 КК до покарання, призначеного за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками від 07.06.2006 року та від 19.08.2006 р. і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років із конфіскацією майна. Із матеріалів справи вбачається, що Т. вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 187 КК та пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, 20.03.2006 р.[224].

Ми в цілому згодні з правилами призначення покарання, які застосував апеляційний суд, але на наш погляд, більш точніше буде, коли суд буде визначати невідбуту частину покарання за кожним попереднім вироком, застосовуючи ст. 71 КК, оскільки при такому підходу неможливо визначити, а яку ж частину невідбутого покарання за кожним вироком, приєднав суд за новим вироком.