Розділ 3 Особливості одночасного призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків

На наш погляд, суд повинен був призначити покарання наступним чином, спочатку:

а) за злочини передбаченні ч. 3 ст. 185 КК, (які той вчинив з 12.02.2004 р. по 20.12.2004 р.);

б) потім за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (між призначеним покаранням та покаранням, призначеним вироком від 13.01.2005 р.);

в) після цього за злочини, передбаченні ч. 3 ст. 185 КК (які він вчинив 11.03.2005 р. та 25.04.2005 р.) та за злочин, передбачений ст. 198 КК;

г) потім призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК;

д) і останнє, за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

Приклад другий: Районний суд вироком від 10.10.2007 р. засудив П., раніше судимого 26.04.2005 р. за ч. 1 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 1 ст. 321 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 311 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 290 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що П. вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК до постановлення першого вироку, а інші злочини після постановлення цього вироку. Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив і зокрема вказав, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків П. суд правильно застосував порядок призначення покарання, передбачений ч. 1 ст. 70 та 71 КК, однак не дав розмежування злочинів, по яким він призначив покарання з застосуванням ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК. Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК та злочинів, передбачених вироком суду від 26.04.2005 року призначила П. покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вирок суду від 26.04.2005 р. призначено виконувати самостійно. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 та ст. 290 КК призначила йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене П. покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі[204].

Таким чином, місцевий суд помилково одночасно застосував правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. Крім того, зовсім не застосував правила, передбаченні ч. 4 ст. 70 КК.

Однак, з нашої точки зору, апеляційний суд повністю помилку районного суду не виправив, оскільки сам допустив помилку, не застосувавши правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, для злочинів які були вчиненні до постановлення попереднього вироку (ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК).

На наш погляд, суд повинен був призначити покарання наступним чином, спочатку:

а) за злочини передбачені ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК;

б) потім за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК;

в) після цього за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (між покарання, призначеними за ч. 1 ст. 70 КК та покаранням, призначеним вироком від 26.04.2005 р.);

г) потім за злочини, передбачені ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 та ст. 290 КК;

д) після чого за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК;

е) і останнє, за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

4) Четвертий вид судових помилок, пов'язаний з неправильним застосуванням (або не застосуванням) ст. 71 КК.

Приклад: Районний суд вироком від 11.12.2006 р. засудив М., раніше судимого 12.06.2001 р. за ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, — за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 152 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 162 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК. 29.05.2007 р. апеляційний суд вирок місцевого суду скасував в частині призначення покарання і постановив свій вирок, яким засудив М. за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 152 КК на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 162 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 140 КК М. вчинив до постановлення попереднього вироку, злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК він вчинив 12.01.2005 р., злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК він вчинив 01.04.2005 р., злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 КК та ч. 2 ст. 162 КК він вчинив 25.07.2005 р. Верховний Суд України вироки судів скасував і відзначив, що після ухвалення вироку від 12.06.2001 р. було встановлено, що М. 03.07.2000 р. та 05.11.2000 р. вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 140 КК 1960 р., а інші злочини — на протязі січня-липня 2005 р., тобто після постановлення зазначеного вироку. За таких обставин покарання засудженому за останнім за часом вироком повинно призначатися із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК[205].

Таким чином, місцевий та апеляційний суди помилково одночасно застосували правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. Крім того, вони не застосували правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК (між покарання, призначеним за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. та покаранням, призначеним вироком від 12.06.2001 р.)

Однак, рішення районного суду та Верховного Суду України про застосування ст. 71 КК можливо тільки при варіанті № 3, тобто при застосуванні принципу складання покарання (призначеного за новим вироком у виді 1 року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК 1960 р.) та покарання (призначеного за попереднім вироком від 12.06.2001 р. у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК 1960 р.). Якщо ж судом буде застосований варіант № 1, тобто принцип поглинення менш суворого покарання (призначеного за новим вироком у виді 1 року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК 1960 р.) більш суворим покаранням (призначеного за попереднім вироком від 12.06.2001 р. у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК 1960 р.) то правові підстави для застосування ст. 71 КК, на наш погляд, відсутні.