Розділ 2. Відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання

а) особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;

б) особи які, не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цими Законами мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей інвалідів незалежно від їх віку;

в) жінок, вагітних на день набрання чинності цими Законами;

г) чоловіків та жінок, які на день набрання чинності цими Законами досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку (Закон України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.) та жінок віком понад 50 років та чоловіків віком понад 55 років (Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закон України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.);

г) особи, які на день набрання чинності цими Законами мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей;

д) ветеранів війни;

е) особи, які на день набрання чинності цими Законами у встановленому порядку визнано інвалідами 1, 2 чи 3 групи;

є) осіб, які на день набрання чинності цими Законами у встановленому порядку визнано хворими на туберкульоз, онкологічне захворювання та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбування покарання;

ж) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільненню від покарання або пом’якшення призначеного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають засуджені особи котрі як зазначені у статті 1 вищевказаних Законів, так і не зазначених у цій статті нормативних актів. Крім того, відмінність між звільненням від кримінальної відповідальності та звільненням від покарання проявляється також у тому, що при звільненні від кримінальної відповідальності особа не вважається судимою, а звільнення від покарання – судимість як правило не знімає[22].

Таким чином, можна зробити висновки:

1) звільнення від покарання – це відмова держави у випадках, передбачених законами України про амністію, від реальної кримінальної відповідальності, тобто від покарання або його відбування чи подальшого відбування, стосовно всіх осіб, які вчинили злочини і вироки відносно яких набули законної сили;

2) звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави у випадках, передбачених законами України про амністію, від потенційної кримінальної відповідальності, відносно певної категорії осіб (зазначених у статті 1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.), які вчинили злочин, щодо обмежень їх певних прав і свобод, визначених КК України, шляхом закриття кримінальної справи.

Оскільки, згідно з ст. 9 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. згоду на застосування амністії може давати тільки обвинувачений, підсудний або засуджений, звільнення від кримінальної відповідальності може мати місто в період, коли слідчий органів дізнання чи досудового слідства винесе мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого і до набуття законної сили обвинувальним вироком суду, так як згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. “саме з дня набуття законної сили обвинувальним вироком суду і починається реальна кримінальна відповідальність”[23]. “Після цього мова може йти лише про звільнення від покарання. Отже, день набуття законної сили обвинувальним вироком є межею, що розділяє звільнення від кримінальної відповідальності і звільнення від покарання[24].

І останнє, про актуальність питання про відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності та від покарання в нинішній час свідчить законопроект, запропонований Верховним Судом України в якому пропонується відмовитися від застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію, залишивши можливість такого звільнення лише від покарання після судового розгляду кримінальної справи[25].