Розділ IV Верховна Рада України

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України.

Коментована стаття визначає основоположну функцію Національного банку України — забезпечення стабільності грошової одиниці.

Конституція встановлює єдиний платіжний засіб в Україні гривню, що дорівнює 100 копійкам. Офіційне співвідношення між гривнею, золотом або іншими дорогоцінними металами в Україні не встановлено. На території України заборонено випуск і обіг інших грошових одиниць як засобу платежу.

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні й розмінної монети, організації їх обігу та вилучення з обігу в Україні належить Національному Банку.

Для виконання основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності грошової одиниці — йому Законом України «Про Національний банк України» надані всі повноваження з управління грошовим обігом. Цей банк здійснює виготовлення та зберігання банкнот і монет; створює резервні фонди банкнот і монет; встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки, порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, організацій і підприємств.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих). Банкноти і монети є безумовними зобов’язаннями Національного банку України і забезпечуються всіма його активами.

Гривня (банкноти і монети) є єдиним законним платіжним засобом, і всі розрахунки в державі проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту. Грошова маса в Україні — це грошові знаки в обігу, кошти на рахунках та у вкладах юридичних і фізичних осіб, що є безумовними грошовими зобов’язаннями банків. Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлює та оприлюднює Національний банк України.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Грошовий обіг в Україні існує удвох формах — обіг готівки та безготівковий грошовий обіг. У країнах з розвиненою економікою розрахунки, як правило, проводяться у безготівковій формі. До розрахунків готівкою звертаються в основному лише в роздрібній торгівлі або при здійсненні дрібних платежів у сфері послуг. Розрахунки готівкою юридичні особи та індивідуальні підприємці й громадяни здійснюють як за рахунок коштів, які отримали в касі кредитної установи, так і за рахунок виторгу. Сума платежу готівкою платника — покупця іншому підприємцю — продавцю не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за одним чи кількома документами. Кількість одержувачів готівки не обмежується. Якщо сума платежу готівкою за день перевищує десять тисяч, то розрахунок понад десять тисяч проводиться безготівково. Цільове витрачання готівки підтверджується документами. За порушення встановленого порядку використання готівки винні притягуються до відповідальності.

Нормативно-правовими актами, що регулюють обіг готівки і встановлюють відповідальність за їх порушення, є в першу чергу Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436 із змінами та доповненнями і Постанова правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 13 січня 2005 р.

Кожному підприємству, що здійснює діяльність із готівковими коштами, встановлюється сума коштів, яку можна залишити в касі і не здавати до банку. Розмір ліміту залежить від режиму, специфіки роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, установлених термінів і порядку здачі касової виручки. Як правило, ліміт залишку касової готівки встановлює банк, у якому відкрито основний рахунок підприємства чи організації. Деякі підприємства (колективні, сільськогосподарські, колгоспи та подібні їм організації) встановлюють розмір готівкових коштів, що залишаються в касах, самостійно, а індивідуальним підприємцям та фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, ліміт не встановлюється. Національний банк України дозволяє використовувати готівкові кошти в необхідних розмірах на оплату праці, забезпечення господарських потреб, на відрядження тощо. Для цього підприємства й організації можуть витрачати кошти як з виторгу, так і одержані в касі банку.

Стаття 100.

Рада Національного банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

У коментованій статті розглянуто питання розробки Національним банком України засад грошової політики і механізм здійснення контролю за її реалізацією.

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом. Рада Національного банку відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку й основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня поточного року розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, вносить їх до Верховної Ради України для інформування та здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики. Зміст цієї політики визначається Конституцією України і законодавчими актами.

Основні засади грошово-кредитної політики визначені ст. 24 Закону України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України». Вони ґрунтуються на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету і джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Грошово-кредитну політику реалізує Національний банк України. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики, як установлено ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції Закону України від 13 липня 2000 р. № 1919-111), є регулювання обігу грошової маси через визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами; регулювання імпорту та експорту капіталу; емісію власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Рада Національного банку України здійснює контроль за реалізацією грошово-кредитної політики. Вона аналізує вплив грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України, розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї та приймає відповідні рекомендації Правління Національного банку стосовно основних питань, віднесених до компетенції Національного банку в межах Основних засад грошово-кредитної політики.

Статтею 8 Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку України віднесена до керівних органів Національного банку. Рада може звернутися до Верховної Ради України з викладенням своїх позицій. Рада затверджує кошторис доходів та витрат банку і подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про суму перевищення доходів над витратами за кошторисом для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік.

Рада Національного банку України наділена правом визначати аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок, затверджує бухгалтерський баланс Національного банку України і публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку.