Розділ X Автономна Республіка Крим

Стаття 138

До відання Автономної Республіки Крим належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля — відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам’яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.

У державах зі складними формами державного устрою (федерація, асиметричний унітаризм) одним із засадничих питань їх функціонування є проблема розподілу повноважень між центральним і територіальним рівнем публічної влади. Дана стаття присвячена саме цьому питанню. Вона визначає кількісний та якісний характер обсягу предметів відання АРК. Згідно з існуючими в конституційному праві класифікаціями, такий тип можна визначити як залишковий, тобто основа компетенції зосереджена на центральному рівні, тоді як на місцевому — лише чітко визначений обсяг компетенції, зважаючи на доцільність та раціональність її реалізації саме на місцевому рівні. Таким чином, законодавець уникнув конструювання предметів відання за іншими принципами, виділяючи при цьому конкуруючу, виключну компетенцію, забезпечивши зайвий раз принцип унітаризму, втім, створивши особливий територіальний суб’єкт з особливими повноваженнями.

Предмети відання, у розумінні законодавця, — це сфери, де можуть бути реалізовані повноваження АРК. За своєю природою предмети відання нагадують компетенцію певного рівня, характерну для складних державних утворень — федерацій. Проте український законодавець, з метою забезпечення унітаризму, уникає застосовувати модель розподілу повноважень, характерну для таких утворень, як федерації, і застосовує інший підхід. Про те, що предмети відання не є повноваженнями у звичайному розумінні, свідчить хоча б той факт, що законодавець визначив чіткий перелік останніх, що в цілому збігається з компетенцією органів місцевого самоврядування. Лише такі пункти, як 1, 4, 10 нагадують повноваження, характерні для територіальних суб’єктів з елементами суверенітету.

Визначаючи предмети відання, український законодавець значною мірою скористався принципом субсидіарності, який застосовується у складних державних утвореннях, наприклад ЄС, для розподілу рівнів реалізації публічної влади. Згідно з цим принципом компетенція реалізується на тому рівні, на якому її виконання є доцільнішим, раціональнішим, ефективнішим. Слід, однак, зауважити, що конкретний перелік предметів відання є наслідком політичного компромісу, досягнутого під час прийняття Конституції, а звідси — певні проблеми з його характеристиками.

За аналогією з повноваженнями суб’єктів федерації, предмети відання можна розділити на: виключні (пп. 1, 5) та спільні (пп. 7, 9). Крім того, серед предметів відання АРК є такі, що характерні для органів місцевого самоврядування в Україні (пп. 2, 3). Таким чином, можна вести мову про комплексний характер предметів відання АРК.

Проте із визначенням цього переліку існує певна проблема. Насамперед законодавець все-таки говорить про предмети відання як про повноваження в ч. 2 цієї статті, чим ускладнює визначення природи цього явища. Втім передбачена Конституцією можливість делегування додаткових предметів відання, без визначення меж такого делегування, дещо заплутує питання про природу самого утворення — АРК з точки зору обсягу його предметів відання (компетенції), адже, закріплюючи можливість законодавчого делегування інших повноважень Автономній Республіці Крим, положення ч. 2 коментованої статті залишає відкритим обсяг тих прав, що конституційно надані автономії.

Пункт 1 частини першої коментованої статті відносить до відання автономії питання призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим. Призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК відбувається у зв’язку із закінченням визначеного Конституцією 5-річного строку повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраних на чергових виборах. Призначення чергових виборів депутатів Верховної Ради АРК здійснює Верховна Рада АРК. Слід мати на увазі, що до відання Верховної Ради АРК належить лише призначення чергових виборів представницького органу автономії, оскільки позачергові вибори у разі дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим призначаються Верховною Радою України.

Конституційне положення щодо затвердження складу виборчої комісії АРК деталізоване у ст. 22 Закону України «Про вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Склад виборчої комісії Автономної Республіки Крим формується за поданнями зареєстрованих у встановленому законом порядку місцевих організацій партій у кількості не менше 9 і не більше 18 осіб і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим не пізніш як за 53 дні до дня виборів.