Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

встановлення, зміну цільового призначення земель з урахуванням їх природних та набутих якісних показників (ст. 20 ЗКУ);

проведення консервації деградованих земель(ст. 171 ЗКУ);

проведення рекультивації порушених земель (ст. 166 ЗКУ);

встановлення особливостей правової охорони особливо цінних земель (ст.150, 151 ЗКУ);

визначення пріоритетності земель за певним видом цільового призначення в залежності від їх якісного стану (ст. 23 ЗКУ);

Стаття 168. Охорона ґрунтів

1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

   2. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

   3. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

До частини першої. Особлива цінність ґрунтів обумовлюється тим, що саме їх характеристики визначають родючість земельної ділянки, її здатність бути основним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві, складовою більшості природних комплексів.

Ґрунтом є верхній шар земної кори, який складається з мінеральних частинок, органічної речовини, води, повітря, мікроорганізмів (ДСТУ ISO 11074-1:2004 "Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона ґрунтів")[326], тоді як ґрунтовий покрив земельних ділянок - це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю (Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 №1).

Щодо співвідношення поняття "ґрунт" із поняттям "земельна ділянка" див. коментар до ч. 2 ст. 79 ЗКУ.

Питанню охорони ґрунтів безпосередньо присвячено поодинокі норми ЗКУ, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 45), ЗУ "Про охорону земель" (ст.ст. 52-54), ст.ст. 54, 59, 141 КУпАП та ін.

Більше уваги проблемі охорони ґрунтів приділялося у нормативних документах колишнього СРСР (див. коментар до ст. 167 ЗКУ). Серед сучасних нормативних документів можна назвати ДСТУ 3866-99 "Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості", ДСТУ ISO 11269-1:2004 "Якість ґрунту. Визначення дії забрудників на флору ґрунту. Частина 1. Метод визначення інгібіторної дії на ріст коренів" (ISO 11269-1:1993, IDT), ДСТУ ISO 11269-2-2002 "Якість ґрунту. Визначання дії забрудників на флору ґрунту. Частина 2. Вплив хімічних речовин на проростання та ріст вищих рослин" (ISO 11269-2:1995, IDT), ДСТУ ISO 22030:2007 "Якість ґрунту. Біологічні методи. Хронічна токсичність для вищих рослин" (ISO 22030:2005, IDT) та ін.

До частини другої. Дозвіл на зняття родючого шару ґрунту при виконанні робіт, пов'язаних з його порушенням, видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Органом, уповноваженим видавати такий дозвіл, відповідно до п. "г" ст. 6 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є Держкомзем України. У складі Держкомзему України повноваження із видачі дозволів покладені на Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (пп. З п. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого ПКМ від 25.12.2002 №1958).

Порядок видачі дозволів на зняття і нанесення родючого шару ґрунту врегульовано Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 №1, яким затверджено Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

Відповідно до норм цього Порядку, дозвіл не вимагається тільки у тих "випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів" (п. 3.2.). "Дозвіл видається на підставі затвердженого в установле­ному законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі ... ", дозвіл не видається (п. 3.3.).

Позиція Держземінспекції щодо окремих питань видачі дозволу роз'яснюється у листі віл 08.09.2008 №6-8-2857/1272 "Щодо надання роз'яснення". Зокрема, вказується, що для отримання дозволу обов'язковою є подача агротехнічного паспорту земельної ділянки, що складаються "обласними державними проектно-технологічними центрами охорони родючості ґрунтів та якості продукції" і "організаціями, які мають відповідні ліцензії".

Проблемним є питання щодо необхідності отримання дозволу на зняття ґрунту суб'єктами, що не є землевласниками або землекористувачами - наприклад, підприємствам трубопровідного транспорту, що здійснюють роботи з обслуговування підземного магістрального трубопроводу в охоронній зоні (для розміщення лінійної частини підземних трубопроводів земельні ділянки підприємствам трубопровідного транспорту не відводяться). Формально вимоги ст. 168 щодо отримання дозволу на таких суб'єктів не поширюються. Разом із тим, в силу загальних вимог "не заподіювати шкоди природі" (ст. 66 Конституції України та численні положення екологічного та земельного законодавства) фактично вима­гають і в цих випадках вживати такі самі заходи з охорони ґрунтів, що передбачені для власників та землекористувачів земельних ділянок (див. ч. 3 коментованої статті).